Мішень — щитоподібна залоза

Чому виникає аутоімунний тиреоїдит і чому не варто боятися того, що доведеться «підсісти» на гормони

Основне завдання щитоподібної залози — виробляти гормони, необхідні для нормального функціонування всього органа. У цього органа є багато ворогів — від хронічного стресу до відсутності достатньої кількості білої риби в раціоні. Проте іноді вороже ставитися до щитовидки починає… власна імунна система.

Як пояснює лікарка-ендокринолог Мирослава Батрин, аутоімунний тиреоїдит — це хронічний запальний процес у щитоподібній залозі, який виникає через те, що імунна система атакує цей орган. Під час руйнування фолікулів залози у кров виділяються речовини, на які організм реагує як на чужорідні (антигени) й до них утворюються антитіла до тиреопероксидази (АТПО) та тиреоглобуліну.

Запалення, пов’язане з продукцією антитіл, є безболісним, пацієнта тривалий час нічого не турбує. Тож хворобу найчастіше діагностують на етапі гіпотиреозу — ускладнення, яке супрово­джується дефіцитом гормонів щитовидки. У такому разі доводиться розпочинати прийом гормонозамісної терапії.

Фактори ризику аутоімунного тиреоїдиту:

* спадкова схильність до цієї патології. Аутоімунний тиреоїдит може поєднуватися з іншими аутоімунними захворюваннями (цукровим діабетом 1-го типу, ревматоїдним артритом тощо);

* радіаційне ураження;

* прийом йоду в надлишковій кількості;

* гормональні зміни під час вагітності, клімаксу (чоловіки також хворіють, але жінки — значно частіше);

* застосування рентгеноконтрастних речовин, препаратів літію, аміодарону.

Вчасна діагностика і правильне лікування — запорука високої якості життя та відсутності ускладнень. Лікарі рекомендують раз на рік робити УЗД щитоподібної залози й здавати аналіз на ТТГ (тиреотропний гормон, який показує, наскільки ефективно вона працює).