Воїн з душею філософа
Сергію Довгалюку, мешканцю села Обарів Рівненського району, 5 березня мало б виповнитися 40 років. Але до цієї дати він не дожив. Ворожа куля обірвала його життя біля села Сеньківки, що на Харківщині.
До війська Сергія Довгалюка мобілізували у березні 2022 року, як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Він уже мав бойовий досвід, оскільки у 2015-2016 роках брав участь в АТО. Сергія у званні старшого солдата зарахували до 115-ї ОМБр другої мінометної батареї мінометником. Разом з побратимами він бив ворога у Сєвєродонецьку та Лисичанську на Луганщині, на Донеччині біля Водяного, Опитного. Потім їхню бригаду перекинули на Сумщину, а далі - бої під Куп’янськом на Харківщині. Тут, на Харківщині, і загинув Сергій Довгалюк.
Сумну звістку його родина отримала 20 грудня минулого року. Важко було повірити мамі Сергія Валентині Іванівні у смерть сина.
- У дитинстві був спокійним, слухняним, допомагав по господарству, але був бешкетником, як всі хлопчики, - згадує Валентина Іванівна. – До війни Сергій працював на Оржівському військовому ремонтному заводі, на виробництві кованих виробів у приватного підприємця, також на підприємстві "Агроресурс" газозварювальником. Йому б жити і жити.
Чекала його вдома і наречена Оксана. Із Сергієм вони планували одружитись, але через війну мусили відтермінувати цю подію.
- Ми мріяли з Сергієм жити довго і щасливо, подорожувати по світу, - каже Оксана. – Він був уважний, турботливий, ніжний. Ми годинами могли говорити по телефону про все на світі… Про війну він багато не розповідав, казав, що дуже боляче, коли гинуть побратими. Коли був хороший зв’язок з інтернетом, спілкувались по відеозв’язку. Я готую щось на кухні, а він спостерігає і посміхається…
Оксана пригадала останню розмову із Сергієм, яка відбулась 17 грудня торік.
- Говорили з ним про буденні речі, про посилку, яку ми з мамою Сергія готували. Казав, що кохає, щоб я молилась за нього. Дуже довго говорили, мабуть, щось відчував. Раніше ми довго спілкувались з ним, коли він повертався із бойового завдання, а того дня навпаки… Я завжди хвилювалась, коли він був на завданні. Посилку відправили, її повезли волонтери, але Сергій вже її не отримав.
Поховали Сергія Довгалюка 4 січня на місцевому кладовищі поряд з могилою батька з усіма військовими почестями.
- Сергій був добрим, завжди привітним, багато жартував, - розповів його побратим Андрій з позивним "Чуб". – Він завжди прагнув навчити недосвідчених воїнів. Завжди приходив на допомогу. Багато роздумував про життя тож і мав позивний "Жан-Жак" на честь філософа Руссо.
