"Затримав колону, щоб почепити ікону на скло, - це і врятувало нас"

Віталій Васильович, який усе своє життя працював водієм, у 2017 році влаштувався в одну із військових частин на Рівненщині. Нині чоловік обіймає посаду водія навантажувача в Інженерно-позиційному полку Командування Сил підтримки ЗСУ.

Віталій Васильович неодноразово здійснював рейси в зону проведення АТО/ООС, втім справжній адреналін чоловік відчув після повномасштабного вторгнення. Вранці 25 лютого 2022 року його з ще трьома військовиками відрядили завезти вантаж до Київської області.

- Ми мали зробити один рейс на Київщину і повернутися назад. В армії бракувало кадрів, а діяти треба було оперативно, тоді командир доручив нам возити особливо небезпечні вантажі, я їх називаю «подаруночки». Разом з хлопцями доставляли вибухівку і боєприпаси в "гарячі" точки. Було страшно, але нами керувала відповідальність за вчасну доставку вантажів – від цього залежала оборона України, - пригадує чоловік.

Загалом відрядження, яке планувалося на один день, затягнулося на півтора місяця. Щоденно, майже цілодобово за кермом. Вантажівка Віталія Васильовича об’їхала більшість звільнених від окупації територій Київщини, Чернігівщини та Сумщини.

- Нас оберігав Господь. Була ситуація, коли я зупинив автомобіль в колоні, щоб почепити ікону на скло. Це затримало нас на кілька хвилин, попереду пролунали вибухи, а ми залишились живими, - ділиться Васильович. – Якби мені сьогодні сказали їхати на фронт – поїхав би не вагаючись. А поки що продовжую виконувати свою роботу тут в тилу.

Побратими розповідають, що Віталій Васильович з честю і гідністю виконував поставлені завдання, часто ризикуючи власним життям. Військовики дали Віталію Васильовичу позивний «Дєд», яким він дуже пишається.