"Я мрію, щоб він ходив": мати про свого сина бійця

Військовослужбовець Андрій Печенюк лікується у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Він проходить реабілітацію. Чоловік отримав травму спинного мозку, унаслідок якої пересувається на кріслі колісному.

Про реабілітацію, своє минуле та мрії військовослужбовець та його мати розповіли Суспільному.

35-річний військовослужбовець з Житомирщини Андрій Печенюк отримав поранення вісім місяців тому під час виконання бойового завдання. Нині він проходить реабілітацію у госпіталі

- Я доброволець полку "Сафарі" бригади "Лють" Національної поліції України. Я — поліцейський. Воював на Бахмутському напрямку поблизу села Курдюмівка. Там у цих посадках я отримав поранення, коли заходив на позиції на штурм, — додав військовослужбовець.

Лікарі діагностували в Андрія травму спинного мозку.

- Зараз Андрій уже є максимально мобільним пацієнтом. Він може пересідати без дошки, долати пандус, бордюри. Йому ще трохи важко, але він уже це може робити. Також ми хочемо ще навчити долати сходи, — зазначила асистентка фізичного терапевта Діана Міськевич.

У госпіталі за Андрієм доглядають мати Надія та дружина Катерина. Пара побралася у медзакладі 15 березня після семи років зустрічей. Андрій поділився, що рідні мотивують його продовжувати реабілітацію.

- Я мрію, щоб Андрій ходив. Він дуже мріє повернутись на роботу, щоб у нього з Катериною народився ще один хлопчик і щоб він був такий життєрадісний, як раніше, — каже мати військовослужбовця Надія Печенюк.

За словами клінічної психологині Тамари Пилипюк, вона допомогла Андрію розповісти свою історію:

- Я дала йому психологічний простір, де він міг розказати свою історію, прожити певні важкі емоції, прогорювати втрати. Тоді йому стало легше і він розпочав своє фізичне відновлення.

Як розповів Андрій Печенюк, про рішення долучитися добровольцем до штурмової бригади він не жалкує:

- Насправді причин воювати — безліч. За свою землю, вільних людей — можна знайти сто причин. Багато хто приймав присягу, статтю Конституції, що це наш почесний обов'язок, щоб цієї погані тут не було, щоб рідні жили спокійно. І тільки одна причина не йти захищати свою землю — коли ти боязкий раб.