"Вперше ми поцілувались через три місяці"

У Дубенському замку одружився військовослужбовець зі своєю коханою

Ветеран Костянтин та його наречена Марія познайомилася у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни, де він лікувався після поранення, яке отримав на Бахмутському напрямку в серпні 2022 року. Марія працювала у госпіталі на кухні, пише Суспільне.

. - Перше враження було — гарна дівчина, яка впала мені в око. Потім я знайшов її, вона на кухні на роздачі працювала. Але я на кухню не ходив, бо мені в палату приносили їсти. Але завдяки їй я підіймався з ліжка і в її зміну їхав у їдальню, щоб побачити, — поділився Костянтин.

Молодята розповіли, що спочатку не думали, що стосунки будуть довготривалими.

- Костя був такий хлопець — до всіх залицявся. Також він переїжджав з одного в інший центр на реабілітацію, - говорить наречена.

- Ми лише через три місяці зрозуміли, що між нами щось відбувається. І тоді ж вперше поцілувались. Ми зрозуміли, що треба бути ближчими одне до одного, - продовжує Костянтин.

- Одного разу, коли я його проводжала і мала вже їхати додому, обійняла з думкою, що вже, мабуть, наше спілкування закінчиться. І в мене покотилися сльози. Одна сльозинка потрапила Кості в око. І він до мене каже: "Ти знаєш, я тебе кохаю", — пригадала Марія.

Той момент добре пам'ятає і Костянтин Забуланов.

- Коли вона нахилилася наді мною — поцілувала, плаче. Я підняв голову вгору — і сльозинка мені в око впала. І я подумав — це вже все, контакт повний. І кажу — здається, я тебе кохаю. Я — її людина, і я це відчуваю. Вона багато витівок моїх може пробачити, може, навпаки — нагримати там, де треба. Вона має золоту середину, - каже вйськовослужбовець.

У серпні 2023 року на фронті загинув молодший брат Марії — Микола. Жінка розповіла, Костянтин підтримував її та допомагав пережити втрату.

- Я телефоную до Кості й кажу: Коля загинув. А він запитує — як так сталося? Адже його поранили 21 серпня і в той же день, лише через рік, 21 серпня, ми дізналися про загибель мого брата. Тоді я зрозуміла, що він справді є моєю підтримкою, опорою і тією людиною, з ким я хочу продовжити своє життя, - говорить Марія.

На церемонії були друзі та рідні молодят.

- Це в нас велике щастя, що Костя потрапив у нашу родину. Наш син загинув. Тепер у нас є другий син. Будемо їм допомагати й піклуватися про них. Хай живуть у мирі й злагоді до старості років, — побажала мама Марії Ніна.

Костянтин родом із Луганщини, Марія — із села Новожуків на Рівненщині. У них на двох п'ятеро дітей від попередніх стосунків.

- Я дуже рада, що мама виходить заміж, що мама знайшла своє кохання. Сподіваюся, вони разом будуть все життя. Мама буде його кохати, а Костя — маму, — поділилася молодша донька Марії — Вікторія.

Спіймала на церемонії букет нареченої її старша дочка Оксана.

- З Костею познайомилися десь рік тому, коли я волонтерила в Рівненському госпіталі. Я з ним познайомилася, як з пацієнтом, а потім дізналася, що мама й Костя зустрічаються. І для мене це дуже велике щастя, бо я дуже хочу, щоб у них все було добре, щоб в них все склалося. Я за них дуже щаслива, - каже дівчина.

За словами нречених, їхня найзаповітніша мрія - прожити спільне життя у здоров’ї та благополуччі. А найголовніше - у мирній Україні.