Вишивали ікони три роки
Вишиті ікони-стації Хресної дороги Ісуса Христа освятили у Володимирці. Їх для місцевого Свято-Миколаївського храму ПЦУ виготовили три парафіянки. Свої роботи вони виставили на подвір’ї храму у Вербну неділю, залучили вихованців недільної школи — вони розповіли мешканцям про сюжети, зображені на іконах.
Одна з парафіянок-вишивальниць Тетяна Шурко розповіла Суспільному історію створення вишитих ікон.
- Я побачила сюжет по телевізору про отця, який вишивав для свого храму, правда, хрестиком і нитками. І мені захотілося. А в мене ще такі подруги-колеги, ми разом з ними уже до храму вишивали і вертеп, і новорічні іграшки, і великодні яєчка. Я їм запропонувала вишити ікони, вони погодились і підтримали, - каже Тетяна.
Тетяна Шурко зазначила, що розпочала роботу над іконами у 2021 році разом із колегами Катериною Шамою та Наталією Ткачук.
- Почала цікавитися, шукати щось подібне і виявилося, що найбільший формат — А4, а нам такий не підходить, це ж для храму. Мені хотілося чогось масштабного, аби вишивка не загубилася на стінах. Я знайшла розробників, які готові були зробити для нас макети за нашими розмірами. Кожну стацію вони розробляли місяць. Коли прислали першу, я зрозуміла, що нам підходить і все у нас вийде, - додає парафіянка.
Зі слів вишивальниці, жінки довго обговорювали, якими мають бути ікони, підбирали кольори, бісер — усе робили з благословення священника.
- Багато сил було вкладено в саму ідею, організацію процесу. Три роки насправді вишивали. Не віриться мені, починали ще в 2021 році, коли було все мирно, спокійно і тихо. І ось цей день настав, всі вже вони є. Це як наші дітки, - каже Тетяна.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, жінки не знали, що робити далі.
- Ми зібралися на роботі й говоримо, що робити з тими стаціями? Наталя вже вишивала і не одну, я, і Катя — також. Ми вирішили, якщо я десь буду там виїжджати, то заберу вишивки з собою. А дівчатам сказали, що ми обов’язково їх вишиємо, — зазначила Тетяна Шурко.
За пів року від початку повномасштабного вторгнення Тетяна отримала звістку про загибель на фронті рідного брата, тоді для неї все зупинилось:
- Через пів року загинув брат. Я вже не могла вишивати. Це - горе, це біль. Неможливо змиритися досі. Дівчата щось там запитували, робили, а мені було насправді все одно, що там з тими стаціями.
Рік жінка не вишивала. Згодом потрохи почала повертатися до улюбленої справи. Разом вишивальниці завершили роботу за кілька тижнів до Вербної неділі:
- Дуже хотіли встигнути презентувати роботу до Страсного тижня, адже на іконах зображені моменти дороги Христа до Голгофи.
Тетяна розробила сценарій, залучила до нього вихованців недільної школи, організували декілька репетицій. Презентували вишиту бісером “Хресну дорогу”, як називають серію ікон самі вишивальниці, на Вербну неділю на подвір'ї Свято-Миколаївського храму.
- Без сліду в душі вона не залишить. Тобто той, хто буде на неї дивиться, я просто впевнена, отримає душевне задоволення, отих цінностей життєвих, які є найважливіші в нашому житті, — розповіла Тетяна Шурко.
