Три доби у лісі без їжі, але з надійним другом
Ледь не щотижня рідні, поліцейські, рятувальники, лісівники, односельчани розшукують у лісі тих, хто пішов по ягоди чи гриби і заблукав. Найчастіше губляться люди старшого віку.
Ось і цього разу 87-річна Галина Оліферук із села Шубків Рівненського району пішла по гриби і заблукала у лісі. До поліції звернувся її чоловік. Він подав не лише детальний опис зовнішності, а й зазначив: дружина до лісу помандрувала із домашнім псом. На пошуки любительки тихого полювання рушили місцеві та поліцейські. А вдалось знайти бабусю… випадково. Та й то завдяки собаці!
Досі стомлена, але вже вдома! Пані Галина горнеться до чоловіка, з яким душа в душу прожила 44 роки. Саме пан Микола забив на сполох, коли зрозумів: його Галинка в лісі заблукала.
- Дружини не було три дні й дві ночі. Мучили найгірші думки, - зізнається Микола Гай.
Із лісу бабуся повернулась із грибами. Опеньки цьогоріч ростуть на славу! Якщо кошики не змогла нести, каже пані Галина, то переставляла.
- Як знаходила гарний гриб, то хоч і заблудилась, але брала, - зізнається Галина Оліферук.
Так крок за кроком і незчулась як геть заблукала. Разів із п’ять, каже жінка, падала. Щонайменше двічі розбивала голову до крові.
- Першу ніч ходила, не присідаючи. Усе з якихось корчів вибиралась. А другу ніч навіть не пам’ятаю, як заснула. Така втомлена була, - додає бабуся.
Без телефону, води та їжі пані Галина блукала лісом три дні. Загубила хустку, в яку дбайливо загорнула перед тим назбирані гриби. Тішило бабусю лише те, що поруч завжди був вірний пес Циган. Нині восьмирічний пес не може відіспатись через перевтому. У лісі, як і господиня, був голодним. Час від часу навіть мишей полював. Та ні на мить бабусю не лишав! Коли вона спала, він спав поруч.
За мандрівницю хвилювались усім селом. Не сиділи, склавши рук, поліцейські та рятувальники. Навіть дерева обклеїли листівками із фото зниклої обабіч лісу.
- Було залучено десятки поліцейських, рятувальників, місцевих жителів. Прочесали усі разом десятки кілометрів, але знайти зниклу не вдавалось, - каже заступник керівника Рівненського відділу поліції Вадим Артюхович.
А знайшов бабусю Анатолій Воронко. Випадково. І то – завдяки собаці! Той сам підійшов до чоловіка і почав гавкати. Анатолій розповідає: того дня порався на городі. Втім, щось наче кликало до лісу. Не зупинили ні вмовляння дружини, ні приспущене колесо на мотоциклі.
- Мене так тягло до лісу, що не передати словами! Чогось ніби туди вело, розумієте? - каже рятівник Галини Анатолій Воронко.
Пані Галина ледве говорила і ледь рухалась. Кошики з грибами з рук забрав – так поволі й вийшли з лісу, каже Анатолій. Залишивши мандрівницю на узліссі, чоловік поїхав у село. Там знайшов автомобіль, водій якого і привіз бабусю додому. Біля воріт дружину зустрічав пан Микола. На дружину, зізнається дідусь, чекав із вечерею. Потім, розповідає Анатолій Воронко, подружжя ніжно обіймалось після розлуки.
А вранці, щойно відіспавшись, жінка рушила… на ринок. І на велосипеді привезла додому два мішечки цибулі та капусти. Бо за своє життя, зізнається пані Галина, ще не пропустила жодного базару в селі.
Світлана ПРОКОПЧУК
