"Ми стали не просто побратимами, а сім’єю"
Ігор із позивним «Сова», військовослужбовець із села Березини Дубенського району, у перші дні повномасштабного вторгнення свідомо повернувся до війська. Маючи бойовий досвід ще з 2014 року, він пройшов шлях від номера обслуги до командира міномета. Для нього головна цінність на фронті — побратими, а найбільша опора — сім’я, яка чекає вдома.
На військову службу «Сова» потрапив у перші дні повномасштабного вторгнення. Для нього це був не перший досвід війни. Ще у 2014 році служив у зоні АТО рік і три місяці, в артилерії, на посаді номера обслуги. Після завершення служби в АТО повернувся до цивільного життя - працював на заводі. Повномасштабну війну зустрів удома.
- Рішення йти до війська було свідомим і без вагань. Я розумів, що з бойовим досвідом потрібен тут. Та головна мотивація була проста й чесна - а хто, як не ми, - каже боєць.
У підрозділі Ігоря відразу призначили на посаду номера обслуги, але з часом він пройшов шлях до командира міномета.
- Головна різниця між цими посадами - відповідальність за хлопців поруч, за кожного на позиції, - додає Ігор.
Про зміни у війні він говорить відверто:
- Різниця між 2014 роком і теперішньою війною колосальна. Сьогодні це передусім дронова війна, якої тоді просто не існувало. Саме тому раніше було значно легше.
Для Ігоря найбільше в пам’яті закарбувалися перші обстріли й прильоти - ті моменти, що залишаються з людиною назавжди. А серед світлого – колектив.
- Підрозділ, у якому служу, майже повністю складається з земляків. За роки служби вони стали не просто побратимами, а справжньою сім’єю - люди, які знають одне одного без слів і тримаються разом у будь-яких умовах, - розповідає Ігор.
Його позивний ще з цивільного життя – "Сова", походить від прізвища. У війську він закріпився: хлопці впізнають його відразу, як почують цей позивний.
Вдома його чекає сім’я: дружина Катерина та дві доньки - Маргарита і Дарина. Вони чекають, сумують, радіють кожній відпустці - і саме це дає сили триматися далі. Саме це і є головною опорою, яка не дає зламатися та здатися для Ігоря.
Про плани після війни Ігор говорить просто:
- Головне, щоб вона закінчилась. А далі - просто життя.
За інформацією 104-ї бригади тероборони ЗСУ "Горинь"
