Тільки повернись, просила чоловіка, коли він йшов на фронт
Боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Василь Жданов на фронті евакуйовував поранених та загиблих військовиків з поля бою. У березні цього року він отримав поранення. Його двічі перевозили гелікоптером до лікарень. Нині Василь Жданов проходить лікування у госпіталі на Рівненщині. Поруч з ним знаходяться дружина та син, пише Суспільне.
Військовик Василь Жданов пригадав, як опритомнів після поранення і не впізнав дружину.
- Я її не впізнавав. Кажу: "Ану, дай свій паспорт". І вона показувала мені паспорт, - каже боєць.
Про цей випадок розповіла також і дружина Василя, Юлія:
- Коли він уже більш-менш прийшов до тями, каже: "До мене приходила якась дівчина і пропонувала поїхати на море. Я їй кажу, що у мене є дружина, я з тобою нікуди не поїду. А потім я згадала, що це ж я приходила і казала йому, що поїдемо на море.
Василь та Юлія у шлюбі вісім років, виховують чотирирічного сина Ярослава. До повномасштабної війни сім’я проживала у Мелітополі. Нині їхнє місто тимчасово окуповане російськими військами.
- Ярославчику вату у вуха вставляла і шапку одягала, щоб він цього не чув. Страшно було жити: ні зв’язку, ні світла, — говорить Юлія.
З Мелітополя Юлія з сином виїжджали удвох. У цей час Василь виконував бойові завдання на Донеччині. У 2018 році чоловік підписав контракт зі Збройними силами України. Спочатку служив в інженерному полку, потім перевівся у десантно-штурмову бригаду.
- Я потрапив у 80-у бригаду на Донецький напрямок, а точніше на — Бахмутський у населений пункт Кліщіївка. Спочатку я був штурмовиком. Штурмували одного разу позиції окупанта. Коли починається обстріл — потрібно падати. Я впав рукою на купу розбитого скла, пошкодив собі палець. Він тепер не згинається і мені запропонували евакуйовувати бійців квадроциклом, — продовжує розповідь військовослужбовець.
З поля бою, під обстрілами Василь евакуйовував поранених та загиблих військових:
- Це дуже важка моральна праця. Ти бачиш поранених хлопців, вони кричать, благають: "Допоможи, будь ласка". Я кажу: "Я ж і приїхав сюди, щоб тобі допомогти".
Василь Жданов додав, що групу евакуації намагаються знешкодити в першу чергу:
- А зараз війна пішла більш технологічна — нині усі дрони: FPV, дрони-камікадзе. Мене намагались і мінометом спіймати. Але я ж рухаюсь квадроциклом швидко і вони не встигали перенаводити. Бувало, що прилітало і праворуч, і ліворуч, і попереду, і позаду. Страшно, але я робив свою роботу.
Чоловік пам’ятає день, коли отримав поранення, але не пригадує, як це сталося. За його словами, відтворити події допомогло відео з нагрудної камери. На ньому — момент падіння дрона і вибух.
- Завезли боєкомплекти в Кліщіївку, їхали назад і прилетів FPV-дрон. Далі я вже нічого не пам’ятаю. Напевно через місяць отямився, — розповів військовослужбовець.
З фронту Василя Жданова гвинтокрилом евакуювали у Дніпропетровську лікарню. Пізніше, також гвинтокрилом, його перевезли у Київ. Цей період Василь не пам'ятає, він був у комі. Тоді, як і нині, поруч із ним була дружина Юлія.
- Наш син розумів, що тато їздить на війну, що там небезпечно. Коли він побачив, що я плачу, запитує: "Мамо, тата вбили?". І його почало трусити. Я кажу: "Ні, синочку. Тата не вбили, він трішки поранений", — говорить Юлія.
Василь Жданов розповів, що робив, коли отямився:
- Я спочатку не розумів, що зі мною і чому я лежу. Кажу дружині: "Принеси мені, будь ласка, капці. Вона запитує: "Навіщо тобі капці?". Відповідаю: "Як це навіщо? Я хочу на вулицю вийти". Вона каже: "Ти ж не вмієш ходити". Кажу: "Як це я не вмію ходити?".
Вона розповіла, що я отримав дуже тяжке поранення.
Нині Василь лікується у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Над його реабілітацією працює мультидисциплінарна команда.
- На заняттях я використовую метод дзеркальної терапії. Цей метод базується на тому, що ми можемо однією рукою контролювати іншу. Це нам дає зв’язок, тобто ми можемо бачити й відчувати уражену кінцівку, — говорить асистентка ерготерапевта Софія Черниш.
За словами лікарки Єлизавети Балашової, у Василя спостерігається лівобічний геміпарез — порушення функцій лівої верхньої та нижньої кінцівки та ходи:
- Він дуже гарно відновлюється. У нього дуже тяжка черепно-мозкова травма. Але ми бачимо його прогрес. Він для мене пацієнт — борець.
Дружина Василя Жданова поділилася, які має почуття до чоловіка:
- Я його люблю таким, яким він є і буду з ним завжди. Коли він йшов на війну, я його дуже сильно обіймала і просила: "Тільки повернись», а він казав, що ніколи мене не залишить. Він дотримався своєї обіцянки — не залишив.
27 липня Василь Жданов отримав орден "За мужність" другого ступеня від президента України Володимира Зеленського.
