"Страшно всім, але мене підсвідомо тягнуло на фронт": понад рік рятує життя на передовій лікар-хірург з Рівного Олег Волошин
У серпні 2022 року лікар-хірург Рівненської обласної клінічної лікарні Олег Волошин долучився до команди волонтерів благодійного фонду МОАС-Україна, які евакуюють та надають першу медичну допомогу пораненим у найгарячіших зонах активних бойових дій.
- Мої діти та їхнє майбутнє чи не основна причина, чому я тут, – говорить Олег Волошин.
Повномасштабне вторгнення застало чоловіка, як і більшість українців, вдома. Спершу готувалися до будь-яких можливих сценаріїв – прийому поранених, роботи в умовах воєнного стану на роботі, в обласному центрі планової хірургії та трансплантології, де працює з 2005 року Олег Волошин. На щастя, завдяки ЗСУ ситуація на Рівненщині залишалася стабільною, але відчуття необхідності бути корисним там, де це дуже необхідно, не давало спокою.
Тож коли на шостому місяці повномасштабної війни знайомий із благодійного фонду МОАС-Україна зателефонував до Олега Михайловича із сказав: «Нам дуже потрібні руки!» – стало зрозуміло, що потрібно їхати.
- Ніхто не хоче йти на війну, ризикувати життям, помирати. Страшно всім, але підсвідомо мене тягнуло на фронт, я розумів, що по-іншому не можна, що я повинен бути там, допомагати, – розповідає лікар.
Відпросився з роботи, повідомив рідних – і почав збиратися. Спершу сказав, що їде на місяць, але дружина все зрозуміла та лише попросила берегти себе заради трьох дітей, які чекають вдома, адже знала, що свого рішення чоловік не змінить.
Працюючи у команді волонтерів, збагнув, що цивільна та військова медицина – це різні речі, але принципи порятунку життя та невідкладної хірургії ті ж самі. Головне завдання команди – евакуація найтяжчих поранених до стабілізаційного пункту, а далі у тилові медзаклади. Але часто трапляється так, що доводиться ставати військовим медиком на стабілізаційних пунктах, надаючи невідкладну допомогу пораненим, аби стан військовика дозволив подальше транспортування.
- При бойових травмах є моменти, які змушують діяти інакше, в основі допомоги лежить Damage control surger (хірургія контролю ушкоджень). Тобто хірургічне втручання з метою збереження життя пацієнта та евакуація на наступний рівень, – розповідає лікар.
На запитання "Чи буває важко?" Олег Михайлович відповідає: "Звичайно, буває".
Військовослужбовці мають поранення різного ступеня тяжкості, які вимагають швидкого реагування та неабияких вмінь і зусиль, оскільки головне – це збереження життя. Звичайно, усе пережите та побачене впливає й на психоемоційний стан, але у важкі моменти на думку приходять бійці, які за будь-якої погоди, будь-яких умов перебувають в окопах, під свистом ворожих куль продовжують виборювати Перемогу.
Олег Волошин говорить, якщо військовики щосекунди ризикують життям і захищають нас, то вони (медики) мають бути поруч із тими, кому потрібні. Немає нічого неможливого. Разом ми непереможні!
