"Поставив ногу як в трансформера, думав, що зростеться"
Посічене внаслідок мінометного обстрілу тіло, 15 операцій, серед яких ампутація ноги, потім — реабілітація. Це переживає 26-річний Роман Федорчук — військовик 77 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ родом з Рівненщини.
У травні 2023 року він отримав поранення поблизу Бахмута, після чого лікувався у різних регіонах України. Нині чоловік повернувся додому та чекає схвалення лікарів щодо протезування. Про службу, як справляється з хатньою роботою, про підтримку родини та плани Роман Федорчук розповів Суспільному.
До Збройних сил він долучився після того, як в лютому 2023 року йому вручили повістку. До цього, розповів Роман, військового досвіду не мав. Після проходження лікарської комісії, 13 лютого, його відправили на навчання:
- Півтора місяця були в Житомирі на підготовці, два дні фахової — на помічника кулеметника. Далі — під Бахмут. Спочатку село Молочарка, а звідти — в Часів Яр і Хромове, - каже Роман.
На службі чоловік отримав позивний "Мальок", так його назвали через те, що він був наймолодшим серед побратимів:
- Головне завдання — стримати позиції, стримати їхні наступи. Адреналін такий... Перший мій вихід — я був як маячок з напарником у червоній глині, дві доби лупив дощ. Ми були мокрі, брудні, замучені, мені вже було по барабану, чи в мене хтось потрапить, чи ні.
6 травня чоловік отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу:
- Кричав: «на поміч, на допомогу, на допомогу». Пити сильно хотілось, надав собі першу допомогу, турнікет, ноги печуть, права нога в мене геть по коліно роздроблена. Я ще поставив ногу як в трансформера, думав, що зростеться. Думаю: спущу собі турнікет, легше буде, стечу кров'ю, так швидше вмру, не буду мучитись. Але помолився і тоді тільки по кличу прибіг товариш: «Не роби цього, не робити, братан, все буде нормально». Янгол-охоронець, - продовжує розповідь Роман.
Про те, що отримав поранення, Роман сповістив дружину Тетяну. Жінка повідомила, що одразу поїхала до нього у лікарню:
- Перше, що він мене запитав — «Ти будеш мене любить без ноги?». Кажу: я і так тебе люблю".
Чоловік вже пройшов лікування у медзакладах Дніпра, Києва та Чернігова.
- У нього дуже тяжкі ушкодження були з численними операціями. Ми йому виконували торакоскопії, пересаджували шкіру, закривали дефекти на нозі і закривали стому кишківника. Ну врешті-решт все закінчилось благополучно, — поділився завідувач торакального відділення Чернігівської обласної лікарні Олег Лузан.
Роман пережив 15 операцій, після чого у липні його доставили до Рівненської лікарні. Нині чоловік перебуває вдома та продовжує обстежуватися у лікарів.
Зі слів Романа, попри відсутність ноги, він допомагає дружині по дому, доглядає за донечкою:
- Був 45 кілограмів, зараз жінка трохи відгодувала — 67 кілограмів. Дружина Тетяна розповіла, що сім'я зараз працює з психологом.
- Мені треба навчитися жити якось, інколи думати, що говорити, бо можна образити, - каже Тетяна.
Роман поділився, що вже подав заявку на протезування:
- Дуже хочеться не звичного механічного оцього, а якогось біонічного, щоб був більш придатний для життя, бігати, плавати, за кермом приїхати або мотоциклі, я до поранення на мотоциклі не їздив.
У планах Романа, після протезування — стати військовим інструктором або ж психологом.
