"Поліська вовчиця" або просто "Ксюша"

Саме так бойові побратими називають колишню очільницю Сарненського ЦНАПу, яка нині служить у 104-ій бригаді ТрО. На початку повномасштабного вторгнення вона змінила діловий костюм на військовий однострій, бо їй була небайдужа доля країни. Пішла у ЗСУ разом з 19-річною донькою. Через неї і досі на службі.

Коли почалась повномасштабна війна, Оксана записувала бійців до батальйону "Поліські вовки". Потім їй пропонували повернутися до колишньої роботи. Втім, жінка вже тоді обрала свій шлях.

- Це не пояснити чому. Це, мабуть, в крові так закладено - йти допомагати людям, коли війна, - розповідає молодший сержант Оксана.

Нещодавно вона разом з іншими бійцями 104-ї бригади ТрО проходилаь навчання "Сержантського лідерства". Разом з побратимами штурмувала будівлю. За результатами штурму вона одна з небагатьох хто лишився в живих. Розповідає вирішила пройти цей курс, аби удосконалити свої навички.

- Постійно потрібно удосконалювати свої навички. Адже під час навчання бачиш свої недоліки. Також фізично важко, проте мені є над чим працювати. Служба у ЗСУ дуже відповідальна. Під час штурму я маю стримувати свої емоції, контролювати свою зону та триматися до кінця. Якщо ти випадаєш з бою, то це може коштувати життя не одному побратиму, - уточнює Оксана.

Оксана встигла побувати на Сході країни, де виконувала поставлені завдання. Розуміє свою відповідальність у Збройних силах. Зупинятися на пів шляху, військовослужбовиця Оксана не збирається. Нестиме службу у ЗСУ до нашої перемоги.