«Подарунок» від свекрухи

Ми були одружені чотири роки, в обох була хороша робота, що приносить високий дохід. Не відмовляли собі ні в чому, багато подорожували, а згодом поміняли нашу однокімнатну квартиру на трикімнатну в центрі. Коли їхали — із сином залишалася свекруха.

Вона незлюбила мене відразу. Спочатку їй не подобалося, як я одягаюся: то занадто короткі спідниці, то занадто глибокий виріз. Потім, коли ми вже одружилися — не так готую, не так перу сорочки. Так, є і у мене недоліки, але тут справа не в цьому. Просто є такі люди — їм постійно потрібні сварки. Дивно, що у такої матусі виріс такий добрий син.

Якось на телефон з невідомого номера мені прийшло повідомлення, що мій чоловік мені зраджує з колегою. Нісенітниця! Помилилися номером, подумала я. Але черв’ячок сумніву відклав личинку і вона почала розвиватися.

Я почала пригадувати якісь дрібниці, судячи з яких і справді можна було його запідозрити. То пізніше прийде додому, то якось занадто ретельно голиться, то ще щось. Хоча його ставлення до мене залишалося таким же, як раніше. І любить, і піклується, і все у нас гаразд, від цього ставало на душі ще більш бридко — адже бреше і не червоніє!

В такому нервозному стані минуло кілька місяців, як раптом на телефон прийшло знову смс з того ж номера. Там писалося: «Іди перевір свою поштову скриньку». Спускаюся я, відкриваю поштову скриньку і тут на підлогу висипається купа фотографій, на яких мій чоловік з якоюсь жінкою.

Фотки були нечіткі, темнуваті, але все одно було зрозуміло, що це коханці, сумнівів бути не могло. У мене немов помутніло в очах, я стояла і трималася за стінку, поки хоч трохи не прийшла до тями. Я думала: «Тільки прийди додому, я тобі покажу!». Думки крутилися в голові, як в калейдоскопі, мені хотілося і помститися, і відразу побігти на розлучення подати і ще Бог знає що.

Коли трохи відійшла, я вирішила, що все?таки подам на розлучення, але перед цим помщуся. Нехай відчує, що таке бути на моєму місці. Кілька днів я була в роздумах, намагалася вигляду не подавати, хоча це було важко. Він все?таки помітив, що зі мною щось не те, але я сказала, що це моя стара болячка не дає спокою.

На роботі до мене давно клеївся один хлопчина, так ось я стала відповідати на його залицяння і минуло зовсім небагато часу, коли у нас усе трапилося. Мені було огидно від своїх дій, але ще гірші мені були спогади про те, що зробив зі мною мій чоловік. Поступово я стала входити у смак і якоюсь мірою мені це навіть стало подобатися. Мені ставало легше на душі і я розуміла, що тепер зможу легко розлучитися з чоловіком. Адже ми квити!

Прийшовши додому після роботи, я йому оголосила:

— Ми розлучаємося.

На запитання, чому — відповіла, що це моє бажання і я покохала іншого. Він намагався зі мною заговорити, з’ясувати, але я навіть не думала з ним розмовляти. Дні йшли і підійшов час йти до суду, ми мовчки зібралися і пішли. Через день я зібрала речі, викликала машину і покликала його попрощатися з сином.

«Щасливо», — сказав він, поцілував хлопчика, а я простягнула йому конверт.

— Ти все зрозумієш, — сказала я і ми поїхали.

У конверті були копії його фотографій і кілька моїх з молодим коханцем. Кілька цікавих селфі.

Минуло тижнів зо два, від чоловіка ніяких звісток, та й я не дзвонила. Тут приходить смс, я подумала, що це він, але це був знову той же номер. Там були слова: «Придивись уважно до фотографій». Я стала розглядати і просто сіла на підлогу, коли до мене дійшло. На знімках був НЕ МІЙ ЧОЛОВІК! Так, дуже схожий, але вони темні, і в тому стані я не помітила маленьку татушку на шиї.

Я не знаю, скільки просиділа на підлозі в такому положенні. Зібравшись із силами, я зателефонувала йому, я хотіла йому все пояснити, але він кинув трубку. Я дзвонила кілька днів поспіль, але він не відповідав. До мене дійшло, що все скінчено. Скінчено за такої моєї помилки, де були мої очі, коли я дивилася ті фотографії?

Світ перестав для мене існувати. У суді я спробувала знову заговорити з ним, але він сказав, щоб навіть не намагалася. Нас швидко розлучили, і ми роз’їхалися кожен у свій бік.

Я не могла зрозуміти — кому потрібно було нас розлучати? Кому я так насолила, в чому так завинила перед Богом, щоб отримати таке покарання? Відповідь сама прийшла через кілька днів. У четвертому смс було написано: «Я домоглася свого, мій син гідний кращої дружини!».

Так минуло вже два роки, ми непогано живемо з сином, але в серці у мене рана, і я не знаю, скільки мине часу, поки вона затягнеться. Напевно, ніколи. Вічне протистояння свекрухи і невістки. Ось і моя історія тому підтвердження. Прикро. Так, бувають винятки, але, на жаль, не мій випадок.

Ольга ЧОРНА