Побратимство - бойова родина не за кров’ю, а за довірою

До війни Микола дев’ять років навчав дітей танців у Дубні, а після 24 лютого 2022-го пішов добровольцем на фронт. Сьогодні він воює у складі 104-ї окремої бригади ТрО «Горинь», мріє про зустріч із дітьми та здобуває історичну освіту, аби краще розуміти минуле й будувати майбутнє.

24 лютого 2022-го він був на роботі, але почувши новини — у той же день був у військкоматі. Доброволець із першої хвилини повномасштабного. Відтоді у 2-му батальйоні 104-ї ОБр ТрО "Горинь". За ці роки у бійця з позивним "Танцор" були і Торецький напрямок, і бойові виходи, і обстріли, і безсонні ночі. Про події тих днів говорить не охоче, але визначає найголовніше:

- Моє завдання — виявити та знищити ворога. Все інше — шум, - каже боєць.

Він жартує, що, як хореограф, більше звик працювати ногами — тож і стріляє точніше з опори на п’ятку. Але це не просто фраза. Це відчуття тіла, ритму, моменту. Нині його особиста хореографія на війні.

Мріє побути з дітьми: сином Микитою та донькою Веронікою.

- Ми не бачимо, як ростуть наші діти. Все проходить повз нас. Хочу повезти їх на море. Відпочити, побути поруч.

А ще у Миколи давно була мрія здобути вищу освіту. Але завжди щось було «важливіше», не на часі, не зручно. А тепер — наважився. Вступив на історичний факультет. Каже, що це не просто вибір за інерцією, а осмислене рішення.

- Сьогодні як ніколи важливо знати історію. І не лише свою — а й усього світу. Бо без розуміння минулого немає жодного шансу зрозуміти майбутнє.

Про побратимство Микола говорить без зайвих слів, але з теплом. Каже, що в окопах воно справжнє. Перевірене вогнем, втратою і мовчанням, коли слова вже зайві. Саме тут народжується нова бойова родина — не за кров’ю, а за довірою.

- Це вже не просто друзі по службі. Це — друга сім’я. Ми разом пройшли те, що інші навіть уявити не можуть. І як складеться після війни — побачимо. Але те, що між нами тепер — назавжди.