Лісовий спокій на лінії фронту: історія бійця з Рівненщини

Сергій до війни жив у селі на Рівненщині й працював лісорубом. У лісі для нього було все звичним — тиша, спокій… Нині Сергій — боєць 5-го батальйону 104-ї окремої бригади ТрО ЗСУ "Горинь". Його позивний — «Бобер». І він точно відповідає суті: мовчазний, витривалий, упертий. Уже понад рік Сергій на службі.

- Позивний ще з мирного життя. Так мене називали, коли в лісі працював. Лісоруб — то, знаєш, теж характер. Тихо, стабільно, без істерик. Так і тут, - каже боєць. Тут він у строю, серед своїх.

Тут — його місце.

- Мене ніхто не змушував. Просто прийшов і став. Бо інакше не можу.

Найбільше любить стрільбу — це видно, щойно згадує про зброю. Очі загоряються.

- Автомат — це моє. Коли в руках зброя — розумієш, що маєш силу.

А от найважче?

- Та нічого складного. Все просто, — відповідає коротко. І ти віриш: справді — нічого складного. Бо він не ускладнює. Нових захоплень у війську не знайшов. Каже — працює, як і в лісі: мовчки, впевнено, системно.

- Є робота — треба її робити. У нас тут не про хобі. Тут про витримку.

Родина — окрема тема. Сергія чекають бабуся і сестри. Часто телефонують, запитують, коли буде вдома.

- Думаю, восени. Побачу їх — то буде добре. Додому хочеться. Але ще трохи триматись треба.