Підірвався на міні, але вижив

34-річний захисник Сергій Євтушенко із села Тинне Сарненського району до повномасштабного вторгнення працював будівельником. Та вже 24 лютого добровільно приєднався до сил територіальної оборони.

Протягом року Сергій ніс службу в рідному регіоні - на кордоні з Білоруссю. А цьогоріч у квітні його перевели до 3-ї окремої штурмової бригади, яка воює в одній з найгарячіших точок - в районі Бахмуту. Там 13 червня Сергій і отримав тяжке поранення.

- Ми йшли змінювати хлопців. Боєць, який йшов попереду, підірвався на міні. Я підбіг йому допомагати та не зауважив, що прямо біля нього - ще одна міна. Один неправильний рух і я теж підриваюсь. Пам’ятаю кожну секунду. Чую клацання і вся земля летить догори разом зі мною. Оговтавшись, я побачив, що пальців на одній нозі немає. Ось так маленька помилка може дуже дорого коштувати і я прямий приклад цьому, - розповідає Сергій.

Він сам наклав собі турнікет та поповз по всипаній мінами землі - до точки евакуації. Потім - три лікарні, у кожній з яких хірурги намагалися зберегти бійцеві ногу. Кінцевою точкою у лікуванні став Національний реабілітаційний центр "Незламні" у Львові.

- Сергій поступив до нас у тяжкому стані з ознаками інфікування стопи та гомілки. Після того як його оглянули медики, аби уникнути поширення інфекції, було ухвалено рішення про повторну ампутацію лівої нижньої кінцівки, - розповідає хірург Центру Владислав Богуцький.

І це рішення було правильним, бо рана успішно загоїлася і лише за два місяці після поранення Сергій зміг стати на протез. Фізичні терапевти кажуть, що він демонструє фантастичні результати.

Після опанування ходьби на протезі захисник хоче спершу навідати побратима, з яким тоді разом підірвалися на мінах і який втратив обидві ноги. А згодом Сергій прагне повернутися у стрій, аби завершити цю війну:

- Це свята справа. Ми повинні зробити і зробимо те, що наші предки не могли зробити протягом останніх 300 років - вигнати ворогів, щоб вони більше не лізли у наші справи та вибороти незалежність.