Один на двох
Ми познайомилися з Костянтином три роки тому, в день мого народження. В караоке. Він добре співає. Підкорив у перший вечір знайомства. Ми були з Лєрою, подругою. Він підійшов познайомитися, дізнався, що святкуємо, заспівав мені пісню.
Веселий, життєрадісний, весь зітканий зі світла і добра. Мені було добре з ним.
Спочатку не замислювалася про наші стосунки. Ми насолоджувалися одне одним. Після знайомства минуло багато часу, але стосунки залишалися такими свіжими, як в перший день.
Мені виповнилося двадцять п’ять, Кості — двадцять вісім. Всерйоз задумалася про майбутнє. І про дитину, не хотіла у 40 років вести до школи першокласника.
Того вечора я вирішила поговорити з Костею серйозно, поговорити про створення повноцінної сім’ї, про весілля, народження дітей.
Костя вислухав мої страхи і тривожні подорожі в майбутнє. Він посміхнувся. «Як ви, жінки, любите все ускладнювати, — сказав він, — придумувати дурницю. Ти що, вагітна?» «У тому?то й справа, що — ні, — відповіла я, — але я вже готова стати мамою. Я хочу, щоб моя дитина, наша дитина, народилася в повноцінній сім’ї, в законному шлюбі. Щоб ніхто не міг її назвати безбатченком». Костянтин раптом сказав: «А з чого ти взяла, що я хочу весілля і цю придуману тобою дитину?»
Я мало не втратила дар мови. Хвилину мовчала, міркуючи, що сказати. «Як? — запитала я, не розуміючи, його відповіді. — Хіба ти не хочеш одружитися зі мною? Хіба не хочеш дитини? Ми з тобою вже неодноразово говорили про весілля. Ти не пам’ятаєш?»
Він посміхнувся і відповів: «Пам’ятаю. Але коли це було. З тих пір багато змінилося. З тих пір в моєму житті з’явилася ще одна людина, без якої я не маю права приймати таке рішення. Звичайно, я тебе люблю, але є й інша жінка, до якої я відчуваю такі ж почуття, як і до тебе». «З яких це пір? — дивувалася я. — І що за людина у тебе з’явився? Яка жінка?»
Він відповів все з тієї ж нічого не значущою усмішкою: «Лєра з’явилася, подруга твоя».
«Лєра?! Та ти з глузду з’їхав! — майже закричала я. — Ти брешеш!».
Він розповів, що з Лєрою вони зустрічаються вже рік. Перша близькість між ними сталася спонтанно, на одному з пікніків, коли ми великою компанією їздили за місто. У мене в той вечір заболіла голова, я випила пігулку і пішла в машину, щоб трохи подрімати і заспокоїти біль. Ось тоді у них сталося все. Вони пішли в ліс за хмизом для багаття, і там, в лісі. А потім все повторилося і триває цілий рік.
На моє запитання, як він міг все це приховувати. Костя сказав, що не хотів говорити, тому що шкодував мене, не хотів заподіювати болю.
«А що вона? — запитала я про подругу. — Їй приємно знати, що ми з тобою ще разом. Що ще цілуємося, кохаємо одне одного? Як могла вона так вчинити зі мною?» «Лєра не хотіла тебе травмувати. Казала — почекаємо, все само як-небудь налагодиться», — відповів Костя.
Я йшла одна, остання зустріч протверезила мене і обурила вкрай. Костя спробував провести, але я назавжди заборонила йому наближатися до мене. Мені стало гидко. Я не могла зрозуміти, як це — бути третьою. Як він і вона могли терпіти ці стосунки.
І він задоволений. Він не може визначитися — з ким йому бути, з ким рвати стосунки, а з ким зміцнювати.
Оксана
