Мавзолей директора агрохолдингу – багатший, ніж у Наполеона!
Відомий аграрій Леонід Яковишин не пошкодував на свою усипальницю трьох мільйонів доларів
Мавзолей на зразок усипальниці французького імператора Наполеона побудував для себе у містечку Бобровиця Чернігівської області генеральний директор агрохолдингу «Земля і воля», Герой України Леонід Яковишин. Ця будівля розташована неподалік оселі відомого 81-річного аграрія. Мавзолей прикрашено червоним мармуром, сусальним золотом, вітражами та художнім розписом, пише “Високий замок”.
Леонід Яковишин народився у Козятині на Вінниччині. Трудився начальником сільського господарства Костопільського району Рівненської області, директором Майнівського радгоспу-технікуму на Чернігівщині. Був обраний народним депутатом України 12-го скликання. На початку 2000-х взяв під своє крило 13 розвалених колгоспів, заснував банк землі площею 32 тисячі гектарів. Запровадивши американську технологію вирощування кукурудзи, Яковишин створив цілу аграрну імперію — з елеваторним комплексом, терміналом безводного аміаку, комбікормовим, ремонтним, асфальтовим заводами, лабораторіями, залізницею, потужним машинно-тракторним парком тощо.
Через будівництво мавзолею ім’я аграрія тепер знову на слуху. За словами Леоніда Яковишина, об’єкт обійшовся йому у… три мільйони доларів. Один лише саркофаг (важить 23 тонни) коштує 150 тисяч «зелених». Його кришка зроблена з червоного граніту вагою 2,5 тонни. Усередині будівлі розміщені копії вітражів із німецького храму, якому 600 років, а також позолочені скульптури аграрія (у 20, 40, 60 та 80 років), які відображають різні періоди його життя.
Фахівці кажуть, що в імператора Франції Наполеона усипальниця бідніша. І це напівсерйозно-напівжартома підтвердив особисто пан Леонід:
— У нього золота немає, і таких вітражів. Франція — бідна країна, наші колгоспи багатші…
Загалом на будівництво мавзолею пішло десять років. Щоправда, він ще не готовий до «експлуатації». «Пішов поголос, що якийсь священник сказав Леоніду Григоровичу: щойно той закінчить роботи, тоді й завершиться його життя. Тому досі мавзолей не добудовано», — розповіла місцева мешканка.
Одні жителі міста у захваті від авторського задуму пана Леоніда. Інші ж відгукуються критично: мовляв, чоловік «скаженіє від жиру». Хтось вважає, що було би краще, якби Яковишин витратив «мавзолейні» кошти на допомогу своїм землякам, насамперед дітям. А комусь кортить «доповнити» цей проєкт ще й Красною площею, щоб втерти носа Москві…
До речі, Яковишина не раз визнавали кращим меценатом області, він заснував благодійний фонд для надання допомоги тяжкохворим та іншим малозабезпеченим людям. А працівники господарства, яке очолює Леонід Яковишин, отримують найвищі заробітні плати у регіоні. Воно також платить найбільше в області за оренду землі.
— Мавзолей — повністю моя задумка, — зауважив пан Леонід. — І він буде відкритий щодня, крім вихідних, з 10-ї до 17-ї години. Це коли я вже потраплю до раю.
Чоловік каже, власний мавзолей потрібен для того, щоб після його смерті туди ходили на «паломництво» майбутні покоління. А ще аграрій сказав, що його тіло після відходу в інший світ не бальзамуватимуть. Тож невідомо, яким чином тут забезпечуватиметься збереження його тіла…
Думка з приводу
Олександр Стражний, лікар-психотерапевт, автор книги про український менталітет:
- Для людської природи нормально мріяти про безсмертя. Народна мудрість свідчить: «Людина жива доти, поки її пам’ятають». Принаймні допоки її згадують. Подовжити пам’ять про себе можна різними способами. Один з варіантів — той, якому віддав перевагу «дивний аграрій». Фараонів, які збудували собі піраміди, згадують вже декілька тисяч років. Директора агрохолдингу, який збудував собі мавзолей, будуть згадувати, допоки існуватиме його незвичайна споруда. А існуватиме вона, якщо не трапляться якісь катаклізми, сотні, а може, й тисячі років. Чим не безсмертя?
