"Сходиш у відпустку і знову тягне до побратимів"

Олександр із Рівненщини на позивний «Столяр» із перших днів повномасштабного — у лавах 104-ї бригади ТрО «Горинь» 5-го батальйону. За цей час пройшов "найгарячіші" напрямки: Бахмут, Куп’янськ, тепер — Сумщина.

Коли ворог ступив на українську землю — не вагався ані хвилини.

- Хто має йти захищати, якщо не ми? Щоб діти не бачили того всього, — каже військовик. - Друзів втратив багато… Це найбільший біль. А з позитивного — лише те, що вдома, на нашій землі, поки тихо. І ми тримаємось, щоб так і залишилось.

Для Олександра найважче — постійна напруга.

- Ротацій як таких нема. Але вже звикли: сходиш у відпустку на кілька днів, побачиш рідних — і знову тягне назад до побратимів. Бо на них можна покластися. Перевірені часом і боєм.

Удома Олександра чекають дружина й діти. Старша донька Софія - уже доросла, син Костик — школяр.

- Діти запитують лише одне: коли це все закінчиться. Я кажу: скоро. Бо маю надію, що на наступний рік…

Мрії "Столяра" прості: повернутися після перемоги на свою роботу, обійняти рідних і жити звичайним мирним життям. В армії залишатися не планує — попереду хоче бачити сім’ю та спокій.