Ангелінка моржує від народження!

Традиційно у час Водохреща люди викладають у мережу світлини, як занурюються у річки та озера. Більшість робить це раз на рік — у свято. А третьокласниця Копачівської школи, що на Волині, Ангелінка Гадай моржує чи не від народження. І тільки випадає сніг, для неї — найкраща купіль.

Ангелінка змалку була хворобливою дитиною. Мама Віта старається не згадувати, як важко народжувала донечку. Потім була дитяча реанімація, материнські сльози, бо лікарі налякали: «У вашої крихітки — ДЦП».

На щастя, страшний діагноз не підтвердився. Але дитя мало вкрай поганий імунітет. Хтось порадив мамі, аби почала дівчинку загартовувати. І вона з пелюшок стала привчати свого маленького «ангелика» до повітряних ванн і контрастного душу.

— Ангелінка так холодну воду полюбила, що коли ще ходила у садок, сказала, що буде обливатися, — згадує мама. — Мала років п’ять. Думаю, треба доню підтримати. Пішла обливатися з нею і я. Але того одного-єдиного разу мені вистачило, щоб зрозуміти: не буде з мене моржа. Та їй не перечила. І коли хтось каже, що ми дитину примушуємо, то неправда.

Спробував підтримати донечку й тато. Він добре переносить холод, не такий теплолюбний, як мама, та все ж стати постійним напарником у крижаних купаннях Ангелінки не ризикнув. Старший братик теж. А бабусі-дідусі, почувши, що онука у мороз ллє на голову холодну воду, батькам пригрозили: «Не дай Боже, заслабне, не знаємо, що з вами зробимо!» Але потім переконалися, що дівчинка перестала хворіти на застуди, забула про сопельки та віруси. Вдома у Гадаїв є басейн. Воду у ньому не підігрівають. Й Ангелінка купається в ньому до пізньої осені!

А от серед зими плавати у басейні чи водоймі дівчинка ще не зважувалася. Натомість залюбки влаштовує собі купіль у снігу. Вибігає з дому у маєчці та трусиках — і давай качатися у білій перині, що вкрила землю. Від задоволення аж пищить. Завжди кличе рідних, щоб до неї приєдналися, та всі, як правило, лишаються спостерігачами.

А Ангелінка сніжки ліпить — у них жбурляє, на шапагати сідає, демонструючи, як навчилася приборкувати холод, вмивається крижаним пухом — і сяє радісною усмішкою.

— Коли надворі сніжить, донечку не можна додому загнати. Здається, й спала б там, у снігу, — каже мама. — Гірше, як мороз, а снігу нема. Але й тоді вибігає надвір в одних трусиках — хоча б раз чи два на тиждень.

Ангелінка заявила: коли виросте — стане справжнім моржем. Ніхто й не проти. Бо хіба може бути більшим скарб для батьків, як їхня здорова й щаслива дитина, повідомляє wz.lviv.ua.