Скупила картини і не пошкодувала

Катерина поспішала на роботу. Будильник як на зло саме цього ранку не задзвонив, а мобільним для такого випадку вона користуватися не любила — ностальгувала за радянським минулим.

Начальник останнім часом часто сердився, тому Катерина прекрасно розуміла, що її чекає на роботі. Через це і поспішала так, що погнула підбор на чоботі. Притулившись до стіни в переході, жінка зняла чобіт — все було не так уже й погано, день протримається, але ввечері потрібно щось зробити. Або віддати в терміновий ремонт, або купити нові.

Звичайно, зайвих грошей у неї зараз не було — відкладала на відпустку. Благо, що поїде як завжди одна. Чоловіка не було, хоч і «стукнуло» їй 36. Спершу вона дуже переживала через це, а потім змирилася. У самоті все?таки є свої плюси.

Одягнувши чобіт, Катерина озирнулася. Трохи подалі, біля цієї ж стіни якась бабуся продавала невеликі картини. Проходячи повз, жінка краєм ока глянула на них. Дуже і дуже непогані.

Начальник, звичайно, накричав, але тривало це недовго, оскільки робочий процес відволікатися особливо не давав. День минув як завжди — в метушні і нервах. На зворотному шляху Катерина знову помітила ту саму бабусю в підземному переході. Це ж треба, мабуть, зовсім їй туго, раз цілий день тут простояла.

Сама не знаючи чому, жінка купила у старенької одну з картин. Вдома, придивившись до свого нового придбання, Катерина зрозуміла, що не прогадала. На картині були намальовані хлопець з дівчиною, що йдуть у захід. Волосся дівчини розвівав вітер, а рука хлопця, якою він тримав кохану, була напружена. Ніби він силоміць вів кохану кудись … «Щось ти розмріялась», — сказала сама собі Катерина, вішаючи картину на стіну.

Мабуть, позначалася відсутність романтичних стосунків в її житті. Наступного дня був вихідний, але жінка все одно пішла в той самий перехід. Поговоривши з бабусею, Катерина з’ясувала, що картини малює її онук інвалід-візочник. Їхніх мізерних пенсій ледь вистачає на оплату комунальних послуг, тому доводиться продавати творчість онука.

Михайло, звичайно ж, був проти того, щоб бабуся, яка його виростила, стояла в переході і принижувалася. Але вона його навіть слухати не стала. Брала картини і щоразу сюди ходила.

Наступного дня Катерина взяла всі свої гроші, відкладені на відпустку, і купила всі картини, які були у бабусі. Розплакалася старенька і довго дякувала Катерині, а ще наполегливо впросила її зайти в гості на чай. Жінці і самій було цікаво подивитися на талановитого художника.

Бабуся з онуком жили в старій хрущовці. У затишній, але зі старим ремонтом двокімнатній квартирі. Михайло виявився приємним чоловіком трохи старшим від Катерини. Веселий, товариський, йому явно було тісно в чотирьох стінах. Але візок чинив одні лише перешкоди. Візиту Катерини він дуже зрадів, хоча і спочатку засоромився.

Вони пили чай і розмовляли про все на світі. Жінці раптом здалося, що чоловік хоче виговоритися на роки вперед. Старенька вийшла з кухні, завбачливо залишивши їх самих. Катерина і не помітила, коли її рука опинилася в руці Михайла. А усвідомивши це, руку прибирати не стала. Їй зараз було добре як ніколи.