500 тисяч кілометрів - на велосипеді: проїхав рівнянин Григорій Іванчук

Тисячі маршрутів з ночівлею і 500 тисяч кілометрів проїхав на велосипеді 68-річний мандрівник з Рівного Григорій Іванчук. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну чоловік подорожує лише Рівненщиною, у наступні веломандри до віддалених регіонів планує вирушити вже після перемоги, пише Суспільне.

Понад 12 разів – навколо екватора

Захопився велоподорожами Григорій Іванчук ще у 1986 році. Із того часу рівнянин проїхав на велосипеді десять країн, 72 області, 1 016 міст і містечок. Він подолав 500 тисяч кілометрів, це співмірно 12,5 екваторам Землі. Загалом у дорозі він провів 37 630 годин.

- Найдовший маршрут — 8 000 кілометрів за 47 днів. Найшвидший — 5 000 кілометрів за 24 дні. У середньому в день 204 км. Найтяжчий маршрут був 6 000 кілометрів за 32 дні у Казахстан, - розповів веломандрівник.

Григорій Іванчук на подвір'ї свого будинку у 2021-му році власноруч спорудив архітектурний комплекс з дерева під назвою "Тахіон". Фігури з лози, колеса з назвами місцевостей, де побував, персональні рекорди, які встановив — все це 68-річний рівнянин присвятив своєму багаторічному захопленню.

- Така була моя мрія. У 31 рік свого життя я купив велосипед і почав їздити. Їздив я мало, згодом почав збільшувати дистанції. Я дізнався від спортсменів, що треба вийти на спорт-норму, це 180 км в день. Я два роки тренувався, щоб організм був витривалим фізично. Вийшов на цю норму, і спокійно тоді вже їздив, без жодних проблем, — розповів веломандрівник.

Перші довгі маршрути

- Скільки прекрасного в дорозі було. Одного разу їхав у Сарни ще під час тренувань. За Костополем було місце для відпочинку, і в мене зародилася мрія — проїхати тисячу кілометрів. Коли заїхав у Сарни й назад — ноги гули. Я спав міцно, на другий день легко встав, як нічого і не бувало. Це був перший такий довгий маршрут. Надалі мені всі поїздки давалися легко. Я проїхав не одну тисячу кілометрів. Зустрічали привітно скрізь і всюди, — говорить мандрівник.

Основний "ворогом" називає зустрічний вітер

. - Особливо степові вітри нашого півдня, тобто Одещина, Миколаївщина, Херсонщина, далі Кубань, нижня Волга і Кавказ, Закавказзя — вітри збивали мій маршрут, - продовжує розповідь Григорій Іванчук.

- Найдовший маршрут був 47 днів на Кавказ і Закавказзя — це 8 000 кілометрів. Я виїхав 24 квітня 1991 року та приїхав 8 червня. З 47 днів моєї поїздки — 37 днів були степові зустрічні вітри. Гуло, свистіло у вухах, пару днів тільки були попутні вітри або штилі, - каже чоловік.

Найскладнішою він називає ніч в місті Казбеґі на Кавказі, дорогою на Тбілісі. Тоді був весняний холод і після зими холодні гори.

Найшвидший маршрут

- 22 травня 1996 року за добу я проїхав 500 км. Ночував далеко в Черкаській області, потім обідав в Києві, вечеряв вже далеко за столицею. Останні 45 км мені дуже тяжко далися, температура знизилась до 8° тепла — захололо тіло", — розповів Григорій Іванчук.

"Мої готелі – це ліс та степ"

- Рекорд ночівлі при низькій температурі — це 23° морозу, січень 1996 року біля Рокитного. Там був тоді пост ДАІ, мені запропонували переночувати у них. Я кажу, що мені треба рекорд поставити. Я тоді залишив велосипед, біг туди й назад по 150 м, щоб зігрітися. Мої готелі — це степ, солома і ліс. У лісі найкраще спати. Я намагаюся спати подалі від автомобільного транспорту. Як в Казахстані був, там ні дерев, нічого немає, то я в степу спав. Дуже низька температура була — 5° тепла вночі, - згадує мандрівник.

Оснащення велосипедиста

Із собою чоловік завжди возить ніж, щоб нарізати сала, м'яса, ковбасу.

- Також є алюмінієва пательня, щоб посмажити їжу, каструлька на чай. На велосипеді прикріпив два контейнери для продуктів. Також є спальний мішок, подушка, захист від дощу та від комарів, якщо літо, — поділився веломандрівник.

Останні подорожі до повномасштабної війни До початку повномасштабного вторгнення чоловік їздив в Ізмаїл, Одесу, Миколаїв, Кривий Ріг.

- Як закінчиться війна, настане мирний час, то я ще з’їжджу на Чорне море. У Крим я не поїду, бо він трохи задалеко. Може, поїду на сольові озера за Херсонською областю. По Європі ні, а в Карпати поїду. Мені ближче тут: говорять по-нашому, їдять по-нашому, дивляться по-нашому. Мене туди не тягне, - каже Григорів Іванчук.