Змінив білий халат на однострій
Боєздатність армії безпосередньо залежить від психологічного і фізичного стану військового складу. Здоров’я і життя воїнів 23-го інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки ЗСУ охороняє начальник медичної служби - майор Олег Миколайович. Він – один із небагатьох військових медиків в Україні, нагороджених орденом святого Пантелеймона.
Майор Олег Миколайович небагатослівний, як, зрештою, більшість медиків. Мабуть тому, що медицина це більше, ніж просто професія, це – покликання. Медичний працівник приймає на себе величезну відповідальність, у його руках перебуває людське здоров’я і часто навіть життя. В цій професії набагато більше важать справи, а не слова.
Про себе Олег Миколайович розповідає скупо: «Все моє життя пов’язане з Дубенщиною. Тут я народився, тут підростав, тут закінчив школу, тут проживаю. І своє майбутнє бачу теж тут, на моїй рідній і мирній землі».
З вибором професії вагань не мав, бо з дитинства мріяв бути лікарем. У 2008 році Олег закінчив Тернопільський медичний університет імені Горбачевського. Після завершення навчання проходив інтернатуру за спеціальністю «Травматологія» у Київському медичному університеті. Потім повернувся у рідний край. Працював травматологом у центральній районній лікарні, а також у поліклініці.
Коли у лютому 2022 року розпочалася повномасштабна війна, Олег Миколайович вирішив піти добровольцем у військо. Проте змінити білий халат на військовий однострій виявилося не так вже просто. Коли прийшов у військкомат, лікарю відмовили. Сказали, що поки що людей його фаху не треба.
Насправді причина була в іншому: на той час Олег Миколайович був членом військово-лікарської комісії і його просто не хотіли відпускати. Однак 14 березня його мобілізували, він потрапив у 23-й інженерно-позиційний полк.
-У нашому медичному університеті була військова кафедра, тож після закінчення вишу я був офіцером запасу, мав звання молодшого лейтенанта. Спочатку працював лікарем медичного пункту у полку, їздив у свої перші ротації, – згадує медик початок своєї військової кар’єри. Зараз Олег Миколайович має звання майора, служить на посаді начальника медичної служби й очолює медпункт.
На запитання, чи важко йому було «перейти на рейки» військової медицини, де переважно доводиться працювати з вибуховими травмами, Олег Миколайович лише посміхнувся.
- Неподалік від нашого міста проходить автомобільна траса. Так бувало, що за робочу зміну для надання допомоги привозили по 6–8 осіб із тяжкими травмами, отриманими у ДТП. Тобто і в медичному, і в психологічному плані я був готовий до військової роботи.
Звісно, що в районі бойових дій, бувають різні умови, проте загалом наші стабілізаційні пункти обладнані хорошою сучасною апаратурою. Все працює добре, що дає змогу надавати кваліфіковану допомогу і рятувати життя та здоров’я наших бійців, – розповідає медик про будні своєї роботи.
- Я керую дуже хорошим колективом, - продовжує Олег. - Можу, наприклад, згадати такі епізоди: у 2024 році бойовий медик Оксана з одного нашого підрозділу зуміла врятувати життя дев’ятьох із десяти тяжко поранених суміжників. А на початку червня цього року медики Назар і Олександр врятували двох бійців ще однієї бригади. Як для керівника, це для мене дуже приємно, я цим горджуся. Я можу бути впевнений у своїх підлеглих і в тому, що вони зроблять свою роботу добре і надійно.
- Про що мрію? Звісно, про перемогу. Хочу вже спокою. Мрію повернутися до сім’ї, повернутися в лікарню і займатися операціями. Люблю рибалку, полювання – а зараз про це навіть думати не випадає. Любив також займатися металом, деревом, майструвати, робити щось цікаве, – поділився особистим медик.
