Заповіла у 117 років покласти в труну фату
У Книзі рекордів Гіннеса офіційно було підтверджено прізвища сотні людей, які прожили понад 114 років. Країнами довгожителів стали Японія, США, Франція, Італія, Канада. Жодного прізвища з України. Хоч дві наші бабусі свого часу вважалися найстарішими жительками планети. Правда, неофіційними, пише “Вісник і К”.
Навіть перед смертю могла заволікти нитку в голку
У 2014 році прикарпатка Катерина Козак буквально трохи не дожила до моменту, коли її мали визнали найстарішою жителькою планети. Офіційно нею тоді була визнана 115-річна японка Місао Окаву. Прожила українка 117 років.
Народилася Катерина Іванівна 14 лютого 1897 року у селі Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області. Ця жінка пережила дві світових війни, часи Австро-Угорської імперії, Західноукраїнської Народної Республіки, другої Речі Посполитої, Радянського Союзу. До школи не ходила, тому читати не вміла. Проте до останніх днів мала гарну пам’ять і могла цитувати вірші Шевченка. Є відеозапис, де бабуся Катерина співає його «Заповіт».
Виростала разом зі старшою сестрою, котру під час Другої світової війни німці вивезли на роботу до Німеччини. Звідти жінка не повернулася, а дві її доньки залишилися на вихованні у Катерини Іванівни. Переживши війну, вона поставила на ноги двох племінниць, а свою сім’ю так і не створила. Катерина Іванівна жила у своїх родичів у Коломиї, мала сім правнуків і дев’ять праправнуків. Найменший Дмитро молодший за неї на сто років.
Рідні розповідали, що Катерина Іванівна про смерть говорила останні сорок років. Бабуся ніколи не була у лікарні і не приймала жодної пігулки. Застуду завжди лікувала травами та ягодами. А спала тільки на твердій поверхні. Так їй було найзручніше. У свої 117 років по хаті пересувалася в інвалідному візку, любила дивитися телевізор і могла самостійно заволікти нитку в голку. Жінка просила, щоб її поховали як наречену, тому що чоловіка у неї не було жодного разу.
Рідні дотримали свого слова: у труну біля голови померлої поклали весільну фату. Її похоронили у селі, де вона народилася – у Хотимирі.
Передбачила велику війну
Христина Нагорна народилася у 1900 році у Жадовому Семенівського району Чернігівщини. Померла у 117 років. Вона також була свідком усіх потрясінь ХХ століття. У школу Христину не віддавали, отож вона так і залишилась неграмотною. Все життя Нагорна прожила у рідному селі, де понад 30 років пропрацювала в колгоспі біля птиці та худоби. Бабуся свого часу була відомою не тільки в районі, а й за його межами. Адже знімала переляк, пристріт, лікувала болячки, ворожила на картах. У 100 років тримала корову, а в 110 ще порала город, розводила кролів та птицю.
За своє довге життя жінка чотири рази виходила заміж, однак свого прізвища не міняла.
«Усіх своїх мужів пережила, – розповідала старенька. – Здоров’я першого підкосила солдатська служба. Повернувся додому і за два місяці помер у мене на руках. Другий чоловік мав рак, третій – хворі нирки. Останній, Федір Ковальов, вельми любив гарілку».
Від першого шлюбу мала доньку, яка померла у 2000 році. Було у довгожительки також четверо онуків та дванадцять правнуків. Деякі з них живуть у Жадовому, але з прабабусею Христиною Аврамівною не спілкувалися. Можливо, справа була у її дарі провидиці.
селі розповідали, що баба Христя може робити і на добре, і на погане. Про секрет її довголіття пліткували: бере енергію з молодих.
За два роки до її смерті, у 2015-му, журналісти запитали: – Думали, що ще одна війна буде, російсько-українська? – Думать не думала. Як у цьом году не кончиться, то будем воювать. Що ж, це пророцтво баби Христі, на жаль для нас усіх, збулося.
Наталка СЛЮСАР
