"Я ще не звикла до форми, але мене це не лякає"

Олеся завжди була жінкою, яка не боялася змін. Одеситка працювала в юридичній сфері, адмініструвала готелі. Сорочки, спідниці та підбори — її звичний дрескод. Проте у 2025 році жінка змінила ділове вбрання на військову форму.

Жінка побачила оголошення про набір військовослужбовців у 60 батальйон «Поліські вовки» 104 бригади сил ТрО й одразу подала заявку. Її батько – військовик у відставці, тож вона завжди захоплювалася суворим, але впорядкованим армійським життям. Олеся не роздумувала довго. За тиждень завершила справи в Одесі, зібрала документи, сіла на поїзд і поїхала на Полісся — аж у Сарни. А через тиждень прийняла присягу на вірність і захист України.

- У військовій частині мене прийняли тепло. Жодного упередженого ставлення. Навпаки – підтримка, повага, допомога. Я ще не звикла до форми, до життя за статутом, але мене це не лякає. Я готова до служби, до навчання, до випробувань — каже Олеся.

Для неї це був не просто вибір професії — це мотивація бути корисною. В Олесі чимало друзів на фронті, серед яких є і ті, хто віддав життя за Україну. Жінка не хотіла стояти осторонь, тож вирішила стати частиною великої справи — захисту країни.Олеся вірить, що зробила правильний вибір. Хоч і зізнається: друзі досі не можуть повірити в її швидке й кардинальне рішення. Вона переконана, що перший контракт у ЗСУ — це лише початок нової історії.