"Я хочу, щоб всі мої котики повернулись"
Понад сто автомобілів відправив військовикам на передову благодійний фонд із Дубна "Волонтери 4.5.0", який очолює місцева жителька Ольга Кузнецова, пише Суспільне.
Волонтерською діяльністю Ольга Кузнєцова займається упродовж 20 років.
- Волонтерство для мене — це діагноз. У мене ще є основне місце роботи. Все одно в думках одне: як закрити збір на машину, де взяти, чи нічого не пропустив, чи все відіслав, - каже Ольга.
Забезпечення військовиків автомобілями – основне завдання фонду. Тож допомагає доправляти авто із-за кордону водій Андрій Таберт. Вчергове він зібрався їхати у Литву, щоб привезти позашляховик для третьої окремої штурмової бригади
- Дуже важко знайти хорошу машину за адекватні гроші. Переважно всі наші автомобілі їдуть своїм ходом, тобто вони проїжджають тисячі кілометрів. Поки доїжджаєш до України — бачиш всі нюанси. Приїжджаємо, проводимо огляд, ремонтуємо і тоді тільки відправляємо хлопцям, - розповідає Андрій.
Як подяку військові передають волонтерам свої шеврони. Наразі їх в колекції 48, поділилася Ольга Кузнєцова. Також військовослужбовці 130-го окремого розвідувального батальйону подарували благодійній організації буржуйку.
- Умови у нас спартанські, як і в бліндажі — немає води, немає вбиральні, але нічого, ми справляємося. Не нарікаємо, ми просто допомагаємо. Я вважаю, що наша діяльність — справжня, така, як вона має бути, — розповіла волонтерка.
Ольга Кузнєцова додала, що найдорожчий подарунок для неї — це прапор 35-ї окремої бригади морської піхоти. Його власноруч розмалював один із морпіхів, у бригаду якого волонтери передавали автомобіль, маскувальні сітки й форму.
- Я хочу, щоб всі мої котики повернулись додому. Усі наші брати й сестри, нові знайомі, незнайомі, я не знаю, чи є більше сьогодні бажання. Ті, хто приходить звідти, дуже часто кажуть: «Ми тут чужі». Це страшно. Тому, коли вони тут, ми п'ємо чай, намагаємося більше говорити про родину. Буває вони приходять із квітами й шампанським. Кожна поява військовика у нас просто свято, особливо, коли ті хлопці з нуля, — розповіла волонтерка.
Загалом у фонді працюють п'ятеро осіб. Окрім передачі авто на фронт, вони плетуть сітки та роблять окопні свічки.
- За два роки війни у мене з’явилося безліч дітей, яких я ніколи не бачила, з якими я спілкуюсь телефоном. У мене з’явились брати, сестри. Особисто я боюся не встигнути. У мене такі випадки були, коли приїхала омріяна медицина для швидкої допомоги. Я її передала, а медика не було вже в живих. Дуже боляче, коли ти відправляєш посилку з броником, а вона вже не потрібна, — зазначила Ольга Кузнєцова.
Жінка почала волонтерити у 2004 році під час Помаранчевої революції. Згодом, у 2014 році, Ольга відправляла автопоїзди з шинами й провізією учасникам Євромайдану. З початку війни в Україні допомагала військовикам, які брали участь в АТО.
- Уперше я тоді дізналась про убокси, про берці, про гідратори, про плитоноски, про бронежилети. Це було тоді в перші дні війни. З 2014 року вона не закінчувалась для нас, — говорить жінка.
