Волонтерка-кур`єр з Дубна на старенькому авто доставляє посилки
Щосереди до одного з відділень пошти у Дубні приїздить на старенькому ВАЗі 69-річна Любов Костюк. Сюди вона привозить посилки з продуктами та іншими речами, які відправляють на фронт нашим захисникам, а забирає посилки з гільзами від бійців і везе їх місцевим майстриням в заклади освіти, пише Суспільне.
Любов Костюк волонтерить від початку повномасштабного вторгнення. Спершу здебільшого плела сітки, співпрацювала з волонтеркою Ганною Бут, а коли та виїхала з Дубна, то пані Любі додалася і кур’єрська робота.
- Я за кермом 49 років. Були в нас і "Жигулі", і "Волинянка" й інші марки. Є у нас і сучасна іномарка. Син каже: "Сідай, мамо, за кермо цієї машини". А я кажу— ні-ні, мені вистачить мого "гробіка", так я називаю 30-річний ВАЗ. У мене багато племінників, онуків на фронті, то не сидиться мені вдома. Така в мене натура, що маю бути у русі, — поділилася Любов Костюк.
Жінка завантажує у своє авто чергові посилки, які відвезе на пошту, щоб відправити на фронт.
- Моє завдання - завезти, доставити продукти і забрати. Дякувати Богу, всі посилки, які я не встигаю забрати, то син їде по них. Він мені допомагає. Проблем ніколи не було з посилками: ніколи не переплутали. Відправлення в нас бувають різні: і на Дніпропетровську область, і на Запоріжжя... Куди більш потребують, туди й відправляємо. Он на Кривий Ріг відправили булочки, які печуть в Українській греко-католицькій церкві, - розповідає жінка.
Її автомобіль зустрів Максим, який на пошті працює півтора року. Каже, що пані Любов й інші волонтери в них бувають часто.
- Як треба допомогти, то це - не проблема. Буває, і хлопці просять допомогти, і військовики, й люди з інвалідністю. А коли жінка, то й питати не треба — і так зрозуміло, що треба допомогти, — каже оператор пошти Максим, розвантажуючи чергові посилки, які привезла Любов Костюк.
Натомість вона забирає гільзи, які потім розвезе місцевим майстриням та в заклади освіти. Ми з волонтеркою завезли гільзи у дитсадок "Дзвіночок". Нас зустріла Леся Майко:
- З Любов Михайлівною ми знайомі з 2023 року — і співпрацюємо з нею з "гільзочками". Нам їх вона привозить, ми їх чистимо та робимо мотанки, які передаємо на ярмарки, і на вилучені кошти допомагаємо ЗСУ.
Любов Костюк розповіла, що після кур’єрської роботи переводить подих — і йде у волонтерський центр плести сітки. Мріє про одне:
- Щоб скоріше закінчилася війна — це найголовніша мрія. Ну й здоров’я, звісно, але то таке. Головне, щоб війна закінчилася і не гинули діти. Щоб не було стільки сиріт і калік, скільки їх вже є.
