Вишиває з дитинства: пенсіонер з Володимирця свої речі дарує друзям

78-річний Сергій Находкін із Володимирця має колекцію самостійно вишитих предметів побуту. У його доробку — вишиті сорочки, рушники та подушки. Він двічі виставляв свої роботи на заходах до дня селища. Вишивані речі не продає, але інколи дарує рідним, пише Суспільне.

Як розповів  Сергій Наход, він за освітою фармацевт, понад 53 роки працював за фахом. Він пояснив, що вишивав завжди, але серйозно захопився вишивкою десь у 40 років. Тоді вишив перший рушник.

- Така була історія. У нас у сім’ї народилося п’ятеро хлопців, і я — найменший. А мати дуже хотіла дівчинку. А тут хлопчик. Та й мати плаче і каже, що "Я ж хотіла дівчинку. Хто мені рушників навишиває?". А я кажу: "Мамо, я навишиваю". І так воно й передалося. Вишивав. А десь під 40, коли діти виросли, почав тим займатися більше. Якось із рукава материної сорочки взяв собі матеріал. І втілив його в рушник. І в мене вийшло дуже гарно, - каже чоловік.

З того часу чоловік почав вишивати частіше. Схеми шукав у журналах та брав у знайомих. До процесу вишивання ставився дуже делікатно: намагався, аби ніде не було вузликів, а хрестики були рівні. Часом вишивку брав і на роботу:

- У мене рушники — немає, щоб десь вузлики були, все поховано. Коли було вдосталь вільного часу між приходом людей в аптеку, то я собі вишиваю, вишиваю. Хтось зайшов — я сховав у шухляду. Потім — далі вишиваю.

Нині у Сергія Находа колекція самостійно вишитих та оздоблених рушників, серветок, подушок, їх кілька разів демонстрував на виставці до дня селища. Також він вишивав сорочки — для себе та рідних.

Чоловік розповів, що хоч і вишивав зазвичай за схемами, але кольори добирав самостійно.

- Поєднував, щоб було гармонійно. От, ну красиво ж, дивіться, хіба не гарні кольори? Тараса Григоровича Шевченка вишив сам. І коли жінка моя понесла до Марії Ярославівни цього рушника показати, як я вишив, вона сказала, що «Молодець, Прокопович, гарно вишив. І це всі мережки я сам робив.

Свої вишивані роботи пан Сергій не планує продавати, хоча інколи дарує рідним.

- Найбільше до душі маки. Отам в мене маки вишиті. А чого? Ну, українські і червоні. Мені від нашивання то була насолода. І як вишиєш, і подивишся, то душа радується, що гарно вийшло.