Від особистої трагедії - до бойового гарту
Боєць стрілецького батальйону Рівненщини із позивним "Граніт" — один із тих молодих хлопців, які без вагань стали на захист своєї Батьківщини. Попри свій юний вік, він уже має за плечима чималий бойовий досвід та глибокий особистий біль — у 2017 році в бою на Донеччині загинув його рідний брат.
Ще у 18 років він прагнув йти на фронт, але тоді хлопця не взяли до лав ЗСУ. Та він не зупинився. У 2020 році успішно пройшов підготовку у поліції та почав службу у конвойному підрозділі. Торік "Граніт" був у відрядженні у зведеному загоні, де служив інструктором з надання домедичної допомоги. Після повернення до основного підрозділу зрозумів, що залишатися в тилу — не для нього, тож долучився до стрілецького батальйону.
- Рідні дуже переживали. Мама відмовляла — їй досі болить втрата старшого сина. Та все ж моя позиція була незмінною. Вже на початку червня разом із побратимами ми вирушили на Донеччину, — ділиться поліцейський.
Стрілбатівці виконували бойові завдання на позиції, коли окупанти вдарили з гаубиць. Вибух прогримів усього за три метри. Лише те, що бійці перебували в окопі, врятувало їм життя:
- Нас врятувало те, що ми були в окопі. Усіх засипало землею. Гучний шум у вухах, темрява в очах… Ще кілька вибухів… Ми вибралися з-під землі й витягли побратимів, — пригадує "Граніт".
Поліцейським вдалося дістатися до бліндажа, звідки через добу їх евакуювали. Після лікування у Дніпрі нині "Граніт" проходить реабілітацію в лікарні МВС у Рівному.
- У моїх планах — скоріше стати на ноги та повернутися до побратимів. Я за них дуже переживаю, — каже сержант.
Днями поранених захисників, серед яких і "Граніт!", відвідав начальник поліції Рівненщини Віктор Шанський. Він подякував бійцям за гідну службу та вручив відзнаки.
Найбільша мрія "Граніта", певно, як мільйонів українців — перемога, а також зустріти кохання: - Скоріше б жити у мирі й спокої. Іще ж потрібно рід продовжувати, — каже 24-річний поліцейський.
