Вчені довели: «хімія кохання» виникає на першому побаченні

На думку дослідників Лейденського університету (Нідерланди), у закоханих синхронно прискорюється серцевий ритм та потовиділення долонь.

Будемо знайомі!

Вислів про закохані серця, які одночасно б'ються в унісон, зовсім не гарне порівняння, а доведений науковий факт. На думку вчених, на фізіологічній синхронії ґрунтується взаємне тяжіння людей. Про це свідчить дослідження, проведене фахівцями Лейденського університету.

На трьох фестивалях – музичному, художньому та науковому – вони встановили «кабінки знайомств». І запросили в них на чотирихвилинні побачення наосліп 142 самотніх гетеросексуальних чоловіків та жінок віком від 18 до 38 років. Учасників відокремили один від одного бар'єром, що опускався на кілька секунд. За цей час вони повинні були сформувати своє перше враження про співрозмовника та оцінити його привабливість за дев'ятибальною шкалою.

Враховуючи, що побачення наосліп є сильним стресом, усім респондентам одягнули спеціальні окуляри, які відстежували рухи очей, монітори серцевого ритму та пристрої контролю потовиділення долонь. З усіх підібраних пар, лише 12 (17%) висловили взаємне бажання можливості другого побачення.

Непомітні сигнали

Аналіз показав, що респонденти, які побажали знову зустрітися, спостерігалася фізіологічна синхронність. Їхній серцевий ритм одночасно прискорювався і сповільнювався, а пітливість долонь однаково збільшувалася і зменшувалася. Раніше подібний ефект спостерігався у матерів з дітьми, між якими встановлений міцний зв'язок.

Механізм фізіологічної синхронії досі остаточно не вивчений. Незважаючи на це, що вчені відзначають, що при знайомстві з привабливим незнайомцем, людина може підсвідомо звертати увагу на її мікрорухи, такі як рум'янець, розширення зіниць, а потім мимоволі повторювати їх.

– Навіть якщо ці малопомітні зміни не реєструються свідомо, мозок та тіло несвідомо обробляють їх. Це призводить до того, що частота серцевих ритмів та потовиділення шкіри синхронізуються з партнером, – сказала провідний автор дослідження Еліска Прохазкова в інтерв'ю порталу NewScientist.

Результати досліджень опубліковані у журналі Nature Human Behavior.