Уже готувались до похорону односельця, а він прийшов додому

Три доби блукав лісом 54-річний Віктор Лехкобит із селища Томашгород Сарненського району. Пішов збирати журавлину і заблудився. На пошуки односельчанина мешканці села вирушили лише наступного ранку. Втім, дві доби пошуків результатів не дали. Жодних слідів Віктора не знаходили службові собаки. Не помітили чоловіка й з неба – до пошуків залучали рятувальників з квадрокоптером. Надія на щасливе завершення пригод селянина танула з кожною годиною, адже Віктор має проблеми зі здоров’ям. І ось на четвертий день чоловік таки повернувся додому.

Віктор розгублений, змерзлий та голодний, але оптимізму не втрачає. Каже: настрій бойовий. А головне, що вже вдома.

- Ви звірів не боялись? – запитую у мандрівника.

– Ні, їх можна налякати, - відповідає Віктор.

До лісу по журавлину чоловік пішов минулого понеділка. Збирав ягоди разом із братом. Сергій повернувся додому раніше.

- Він залишився, я пішов, бо треба було від доньки передачу зустріти. Вже стемніло, а брата ще не було. Хоч раніше із сутінками він завжди повертався додому. Я чекав до півдругої ночі, аж тоді заснув – Віктор так і не повернувся, - каже брат зниклого Сергій Лехкобит.

Вранці про зникнення Віктора дізнались усі сусіди. Хоч чоловік, кажуть люди, добре знає ліс. Та у них були причини непокоїтись.

- Колись дерево перебило йому ногу. Лікарі поставили пластину, але добре Віктор так ходити і не міг – усе з паличкою. Крім того, у нього епілепсія. То хтозна, що там, у лісі, могло трапитись, - міркує одна з сусідок Любов.

Шукати Віктора пішли односельці, рятувальники з квадрокоптером, лісівники та поліція.

- Прочісували десятки кілометрів. Залучили на пошуки майже сто осіб, - каже т.в.о заступника керівника Рокитнівського відділу поліції Дмитро Дудар.

- Ці люди і в чоботи води понабирали і падали – так важко там було ходити. Це треба було лише бачити, з якою щирістю чужі люди шукали Вітю, - додає інша сусідка Олена Нечай.

Шукали здебільшого у болоті, розповідає сусідка Віра. Місця прохідні, втім не для недужої людини.

- Собака слід взяти не могла – мокро. Така погода була, що в лісі аж темно було. Обійшли усе болото, а чоловіка не знайшли, - зітхає пані Віра.

Люди сподівались: Віктор вийде у сусідніх селах. Втім, готувались до найгіршого. Тоді було не до жартів. Та коли Віктор вже вдома, розповідають про це із посмішкою.

- Я познаходила одежу, щоб поховати. Нового взуття немає, то старі туфлі помила – он сушаться, - не без усмішки каже сусідка Олена.

Раптом Віктор з’явився на порозі свого дому. Сергій каже: попри усі невтішні думки передчував, що брат таки повернеться.

"Ходив по колу!" - так тепер називає свої пригоди пан Віктор. Мав із собою воду, їв ягоди, а спав на гіллі. Про те, що так близько від дому, чоловік і не здогадувався, аж поки на четвертий день блукань не помітив у лісі людину. Виявилось: у лісі за чотири кілометри від села Віктор помітив жінку з велосипедом. Догукатись не зміг. Наздогнати її чоловіку з ціпком теж було годі.

- Трохи минуло часу, аж раптом, бачу, вона назад повертається. Ще й у мій бік йде! Кажу: не підкажете, куди я зайшов?, - пригадує Віктор Лехкобит.

- Люди, які натрапили на Віктора, передзвонили мені. Я поїхав його й забрав. Це велике щастя, що він живий. Усе закінчилось благополучно, - каже староста селища Томашгород Петро Хоменюк.

Телефона із собою чоловік не мав. А заблукав через порубку лісу – знайомі місця змінились до невпізнання. Сусідка Олена, яка через хвилювання не спала кілька ночей, каже: до лісу сусіда більше не пустить." Поки що", - додає Віктор. Адже після усіх пригод, каже чоловік, йому треба добре відпочити.

Світлана ПРОКОПЧУК