"Це був спосіб сподобатися": майстриня розповіла про традицію писанок-залицянок
Писанкарка Вікторія Степанюк з Рівного розписує традиційні для регіону писанки-залицянки. За її словами, їх виготовляли у Вербну неділю, а дарували — на Великдень. Майстриня створила писанку, притаманну селам Радивилівської громади.
Заслужена майстриня народної творчості Вікторія Степанюк розповіла Суспільному, що писанці-залицянці писали ім'я хлопця:
- Була така традиція до Великодня, розказували старші люди, дівчата писали 12 писанок і коли їм подобався якийсь хлопець, вони йому їх дарували. Це був такий спосіб сподобатися, показати себе господинею. Загалом писанкарство було поширене на теренах України до 1939 року. Це була традиція, писанка — це оберіг, захист, допомога, побажання, залицяння. Десь більше робили крашанки — це те, що людина вже споживає.
Шкаралупи від яєць ніколи не викидали у смітник, зауважила писанкарка:
- Найчастіше ці шкаралупки йшли молоденьким курочкам, або коли вперше починали орати поле, їх підсипали в борозну. Це було корисно для землі й було оберегом. Ще в історичних записах, часто шкарлупки від яєць несли до річки і на воду клали, щоб вони йшли за водою. Люди вірили, що у потойбічному світі теж є Паска і ми з вами маємо поминальну неділю. Люди, які померли, теж її святкують.
Раніше для писанок використовували лише природні барвники.
- Це були сушені ягоди, корінці, навіть були комашки, які фарбували у червоний, зараз вони занесені до Червоної книги, - каже майстриня.
За її словами, яскраві писанки дарували дітям та молоді, найтемніші — старшим людям.
- В українців, які були відселені, є своя техніка написання. У поляків є техніка, що вони пишуть кольоровими воском, вони його підфарбовують і не стирають. Ми ж пишемо механічним писачком, є ще електричні й інші способи. Важливо, що їла курка, тому що фарба до яйця дуже специфічно береться, це теж важливо.
Майстриня Вікторія Степанюк додала:
- Я думаю, що писанкарство як мистецтво залишиться ще на багато-багато років. Як би ми не хотіли, щоб за нас працювали роботи, це — мистецтво і це може зробити тільки жива людина. Ми можемо закласти програми, які нам це зроблять, але придумати й відтворити — може лише людська рука, думка, побажання і це те, що йде від серця.
