"Щодня прокидаюсь о четвертій ранку, бо в цей час почалась війна". Переселенка з Харкова

Будинок здригався, вікна вибиті, від ракет і бомб ховались у підвалі. Так про життя в Харкові, який день і ніч обстрілювали російські війська, розповідає Оксана Девадзе. Вона з чоловіком і його братом два тижні тому переїхали в село Обознівка Кропивницького району. З собою забрали п’ятьох котів і собаку. Каже, в селі подобається, однак до нового ритму життя треба звикнути.

Поки Оксана Девадзе садить картоплю з двоюрідним братом чоловіка, він набирав воду з криниці. Зі слів Мамуки Девадзе, хоч в Харкові жив у квартирі, в селі йому не важко.

"Я виріс у приватному помешканні в Грузії. Ми саме збиралися купувати будинок і ось, бачите, що сталося в Україні".

Поки набирав воду, розмірковував про українців. "Українці – сильний народ, який вміє добре воювати і допомагати. Я грузин і думав, що ми гостинні, але виявилось, що українці ще гостинніші. Завдяки цим людям ми достойно живемо".

Суспільне Кропивницький

Оксана з братом чоловіка садять картоплю

Разом з братом стали на облік у військкоматі. Готові захищати Україну від російської армії. "Це ж не Україна на них напала, а вони прийшли сюди воювати. Тож будемо захищати і переможемо".

У будинку сім'я оселилися з п’ятьма котами і 15-річною собакою. Тварини дорогу з Харкова у Кіровоградську область перенесли добре. На блокпостах, коли бачили таку кількість котів, родину не перевіряли.

"24 лютого був потужний вибух. Ми жили у місті 50 днів, поки не почали сильно обстрілювати наш район. Було багато мін, ракет, літаків, винищувачів. Такі страшні речі коїлися, що не можна передати, – розповіла Оксана Девадзе. – Пробомбили нас 12 квітня, у нас вилетіло скло, ми жили у підвалі. Люди у чому були, у тому й виїжджали. Ми пересиділи ніч і приїхали сюди".

Суспільне Кропивницький

Оксана, Мамука Декадзе та його брат

Через пережитий стрес, жінка щодня прокидається о четвертій ранку. Саме о цій годині у Харкові почалась війна.

"Тут тихо, спокійно, але цей страх, напевно, ніколи не мине. Кожного дня хочеться повернутися додому, щодня мені сниться рідний дім, як я приїжджаю, а вікна у нас забиті, дуже страшно".

Говорить: після перемоги повернуться додому. Поки шукають роботу.

Джерело: Суспільне