"Повага до військовика – це теж фронт"

Олександр із позивним "Колектор" служить в 56-му батальйоні 104-ї окремої бригади Сил ТрО.

У 2014 році чоловік пішов добровольцем на фронт, воював під Маріуполем. Згодом жив і викладав історію та право в українській школі в Іспанії. Але коли почалась повномасштабна війна — без вагань повернувся в Україну.

- Зібрав речі — й додому. Бо з таким сусідом війна — це лише питання часу, - каже військовик.

Повернувся у стрій і воював на найгарячіших напрямках: Часів Яр, Куп’янськ, Херсонщина. У листопаді 2024 року, під час бойового завдання, підірвався на міні. Побратими витягнули під вогнем. Олександр переніс сім операцій, зараз проходить реабілітацію.

- Я вижив, бо мав якісне спорядження. Не жалів грошей на броню. І добре, що поряд були ті, хто не кинув. Справжні.

Сьогодні "Колектор" відновлює здоров’я, тренується, займається карате — разом із побратимом, який є чемпіоном Європи. Каже, що спорт допомагає не лише тілу, а й духу:

- Повернуся у стрій, якщо дозволить здоров’я. Якщо ні — залишуся в армії, але на іншій посаді. Головне — бути корисним.

Говорить відверто й про те, що болить: байдужість, нерівна мобілізація, страх у цивільних. Але вірить, що правду треба показувати:

- Не всі мають воювати. Але всі повинні робити своє. Тил важливий не менше. І повага до військовика — це теж фронт.