Поки служу – діти мають бути вдома

У 104 бригаді ТрО Рівненщини служить жінка, яка має 10 дітей та 19 онуків. Її історією поділилися на фейсбук-сторінці бригади.

Марія Василівна родом із Волині. Має позивний "Квітка". Нині їй уже 59 років, і вона досі в строю. До повномасштабного вторгнення жінка працювала маляром-штукатуром. Тепер ж - кухар на фронті. Каже: стала частиною ЗСУ, бо хотіла, щоб внуки спали спокійно.

До слова, у пані Марії має десятьох дітей і дев’ятнадцятьох онуків.

- Бабусею стала в 41. Найменшим онукам ще немає двох років. Наймолодшому сину — 27, а старшій дитині — 40. Кажу: поки я служу — діти мають бути вдома, - розповідає Квітка.

Але наразі жінка опікується не лише ними, а й своїми побратимами, яких годує. Пригадує:

- На початку повномасштабного вторгнення готувала на 700 людей — перше і друге по 50 літрів. Коли бахкало — мусили ховатися, але готувати не припиняли. Бо бійцям треба їсти. А хто, як не я? Потрібно готувати. Нині у роті резерву 104 бригади.

Служба для Марії Василівни не обійшлася без наслідків.

- Коли були на Бахмутському напрямку у мене раптово піднявся тиск — 280 на 180. Я втратила зір, потім зробили операцію на очі, на ноги. Потім була лікарня у Володимирці. Але не шкодую, що пішла в армію. І якщо потрібно в друге теж пішла. Бо вірю — в Україну, - розповідає жінка.

Уже в середині червня жінка виходить на пенсію.

- Поїду додому, буду ходити в ліс по гриби, ягоди — мені більше нічого не треба. Ну, звісно, внуків глядіти. Та як треба буде — завжди допоможу. Буду провідувати побратимів. Вони — мої діти тепер теж, - каже "Квітка".