Пішов на фронт, щоб син не знав війни

"Гасік" – командир відділення рівненського підрозділу Національної гвардії України. Йому 25 років. Один з днів народження зустрів на позиції під штурм окупантів.

Замість святкового торту була гаряча лапша, а в гості намагались навідатись окупанти. Всіх їх він пригостив свинцем з кулемета.

- Гасив свічки – жартує гвардієць.

Він воював на декількох напрямках, отримав поранення, а зараз готує рекрутів і передає їм свій досвід.

Повномасштабне вторгнення "Гасік" зустрів на строковій службі. Після підписання контракту служив на Київщині, згодом вирушив на схід країни. Бойові виходи, штурми, мінування підходів до позицій, постійна загроза з повітря. Навесні 2024 року чоловік отримав перше поранення під час масованого обстрілу.

- Противник щільно мінує передній край. Найчастіше поранення – нижніх кінцівок, – розповідає гвардієць.

Попри поранення, він довів групу до визначеної позиції, евакуювався та після лікування повернувся у стрій вже як сапер. Серед його завдань – мінування ліній оборони в умовах активного застосування противником дронів. Під час виходів з позицій неодноразово доводилося надавати допомогу побратимам, які підривалися на ворожих мінах.

Сьогодні "Гасік" навчає рекрутів тактики, як проводити розвідку та зачистку місцевості. А також розповідає про основи тактичної медицини, протидії дронам та роботу в підрозділі.

- Ми навчаємо того, що реально працює на фронті. Без цього вижити неможливо, – ділиться нацгвардієць.

Він пішов на фронт слідом за батьком, але робить усе, аби його син не знав війни.