До військкомату пішов разом з братом

Заслужений донор із Рівненщини Юрій Котнюк служить фельдшером евакуаційного відділення бригади ТрО "Горинь". Родом він із села Городище. До повномасштабної війни працював медбратом у реанімації інфекційної лікарні. Звик діяти швидко, коли рахунок іде на секунди.

- 24 лютого 2022 року я був на роботі, перші вибухи, перші прильоти. Спочатку з колегами організовував медичні пункти у громаді, щоб бути готовими приймати поранених просто в селі, — згадує Юрій.

Через декілька днів він пішов разом із рідним братом до військкомату, де стояли у чергах разом з усіма. Його бойовий шлях почався з бойового медика. Далі — навчання на сапера в Кам’янець-Подільському, служба сапером-медиком, фельдшером медичного пункту. Сьогодні він — фельдшер евакуаційного відділення 104-ї бригади, там, де рішення приймають миттєво, а ціна помилки — життя. Тут він отримав позивний "Кот".

- Ще зі школи, від прізвища. Так і залишився — зараз став як друге ім’я, - додає боєць. - Цивільна медицина дала мені 80% знань. Але війна змусила навчитися іншого — тактичної медицини. Працювати за протоколами MARCH. Діяти в екстремальних умовах. Рятувати там, де шансів майже немає.

Чоловік каже, що бачив те, що не забуде ніколи:

- Поранених, які з відкритими переломами співали українські пісні. Бійців з тяжкими пораненнями, що під час нестерпного болю співали Гімн України. Такі хвилини — залишаються в пам’яті назавжди. У ці моменти ти розумієш, заради чого ти тут.

Під час евакуації на Херсонщині Юрій отримав контузію, пройшов лікування і без сумнівів повернувся у стрій. Бо для нього війна не закінчується тоді, коли стає важко — вона закінчиться тоді, коли буде зроблено справу.