Ні з ким було залишити вдома

У 100-й окремій механізованій бригаді третій рік служить волинянка Людмила Костюк, яка долучилася до війська разом зі своїм котом. Улюбленця ні з ким було залишити вдома. Історію жінки розповіли у її бригаді.

До повномасштабної війни Людмила була співвласницею кафе. Її сестра разом із чоловіком – військовики, які мешкали у Маріуполі. Після початку вторгнення жінка вивезла своїх племінників до Італії. Згодом вони повернулися до України. Тоді зять, який вже служив у 100-й бригаді, розповів Людмилі, що у них не вистачає кухарів. Тоді жінка вирішила долучитися до війська. Однак до Людмили прибився кіт. Племінники запропонували назвати його Ґріджьо, що у перекладі означає "сірий".

- Я пішла в армію, не було з ким його лишити вдома. Є родичі, знайомі, але, щоб тримати кота в хаті, треба його любити. Я прийшла до ТЦК. Сказала, що йду в армію, але в мене кіт вдома, тому я з ним. Це сприйняли за жарт, але воно так і було, – згадує жінка.

Спочатку Людмила з Ґріджьо були на Волині, а зараз – вже другу ротацію перебувають на сході. Вона – начальниця господарчого відділення.

- Вранці їздимо з ним на службу, а ввечері – додому. Він мені допомагає морально. Його всі побратими люблять, – розповідає жінка.

За словами Людмили, з віком Ґріджьо став спокійніший.

- Чи щасливий Ґріджьо? Я думаю, що так. Принаймні, його життя не є нудним – це і переїзди, і нові люди, і любов усіх побратимів, і моя. Я думаю, як коту – йому пощастило. А мені – з ним, – підсумувала вона.