"Ми тікали від поганих дядьків з пістолетами": 6-річна дівчинка з Херсона про війну
Два місяці 6-річна Кіра жила під обстрілами в окупованому Херсоні. Вона ховалась в підвалі від бомб, тікала від “поганих дядьків”, які були зі зброєю, навчилась, що вікна треба закладати матрацами, щоб скло не розлетілось по квартирі. Про війну і свої мрії Кіра розповіла Нижні Сірогози.City.
Сьогодні, 1 червня, в Україні візначають День захисту дітей. Свято, яке привертає увагу громадськості до важливих проблем діток. Від початку повномасштабного вторгнення Росії тільки за офіційними даними в Україні постраждали більше ніж 689 дітей: 243 дитини – загинуло, 446 – поранені. На Херсонщині постраждали 52 дитини.
Саме в цей день ми нагадуємо світу, що діти й війна не сумісні. Діти не повинні знати, що таке війна. Але саме заради їх мирного життя та світлого майбутнього незалежність та свободу України боронять наші захисники.
В Херсоні небезпечно
Кіра дуже любить Херсон – місто, в якому народилася і жила до війни.
Дівчинка скучила за рідним містом
“Тут мої друзі, мої рідні, моє ліжко і мої іграшки”, – каже вона.
Колись вона могла грати з подружкою Аліною, бігати з нею у подвір?ї та кататись на гойдалці. Але все змінилось 24 лютого 2022 року.
“Зараз в Херсоні небезпечно, йде війна, місто окуповане”, – по-дорослому каже Кіра.
Дівчинка розуміє, що війна – це погано, тому що кривлять людей. І це страшно.
"Приїхали погані дядьки із пістолетами"
?Для Кіри війна - це коли ти відчуваєш, як страшно твоїй подружці, як страшно всім людям і тобі теж страшно
Вперше страх Кіра відчула, коли пішла з мамою на ринок.
“Ми пішли з мамою на ринок, і приїхали погані дядьки із пістолетами, і ми побігли. Нам було дуже страшно. І вночі було страшно, коли я думала, що будемо сирена і ми будемо спати в підвалі. Ми спали в підвалі, але потім пішли додому, і все було добре”, – згадує Кіра.
Вона розповідає, що уночі не можна було включати світло, а вікна заклали матрацами.
“Це для того, щоб скло, якщо розіб’ється від бомби, то шибки у матрац впали”, – так по-дорослому пояснює дівчинка.
Ще її засмучувало, що не можна було грати з подружкою як раніше, а тільки біля дому і не довго.
“Одного разу, ми катались на гойдалці й був вибух. Я думала, що в нас попадуть”, – каже Кіра.
Далеко від дому
Місяць тому вона з родиною виїхала до Стрижавки на Вінниччину.
“Мені тут подобається, тут можна спокійно гуляти, грати на дитячому майданчику. В мене вже друзі з’явились”, – каже дівчинка.
Дівчинці у Стрижавці спокійно, але вдома, все одно, краще
Вона згадує, що як їхали в машині з окупації, то побачили українських захисників.
“Мама сказала, що все добре і можна грати у планшет", – згадує Кіра.
Для неї українські захисники – дорослі, які не дають вбивати людей.
“Це не лише чоловіки можуть бути захисниками, я на власні очі бачила жінку захисницю. Вони захищають людей, захищають Україну. Адже Україна – наш дім, в якому живуть добрі українці”, – каже дівчинка.
"Хочу на свій дитячий майданчик"
Не дивлячись на те, що зараз вона знаходиться в безпеці, мріє Кіра про те, як повернеться до дому.
Війна скінчиться й буде мир
“Я мрію, що коли війна закінчиться, я зустрінуся з подружками, з близькими – зараз вони далеко і ми не спілкуємось, бо немає зв'язку. І ще я хочу на свій дитячий майданчик”, – каже дівчинка.
