"Мені буде заради кого жити"

У Рівненському перинатальному центрі вперше народилася дитина, батько якої загинув на фронті ще до її зачаття. Це перший такий публічний випадок в Україні.

- Знайомтеся, це мій синочок - Юрій Юрійович, я його дуже чекала і діждалася, - каже мама малюка рівнянка Наталія Гордійчук.

Ще за життя подружжя стикалося з проблемами репродуктивного здоров’я. У них не виходило зачати дитину, тому вони звернулися до спеціалістів та пройшли всі необхідні аналізи.

- Ми з чоловіком йшли до цієї вагітності понад рік. Боролися, здавали аналізи, поїхали в центр "Благодар". Чоловік здав біологічний матеріал. Там сказали прийти через три дні, щоб дізнатись про результати. Це був березень. Того ж місяця Юра вже поїхав на "нуль". Все нормально було, поки не отримала страшну звістку з фронту.

- Я до останнього не вірила, що він загинув, поки його не побачила, - говорить Наталя.

За словами жінки, через два тижні, коли вона потроху оговталась, приїхала у лікарню запитати, як їй бути, тому що "її Юри вже немає". Чи варто їй використати заморожені зразки для екстракорпорального запліднення.

Лікарка перепитувала, чи справді Наталя готова до цього кроку, але жінка пригадала слова коханого: "Ти в мене сильна, ти справишся". За кілька місяців Наталі повідомили, що вона вагітна.

- Як я плакала! Зразу поїхала до Юри на могилу, йому розповіла, – згадує вона мить, коли отримала радісну звістку.

Ірина Царук, репродуктологиня із центру "Благодар", куди звернулася Наталя, каже, що в їхній практиці це був перший випадок посмертного батьківства.

- Ми насправді заморожували сперму дуже багатьох військовиків, і багато з них тим чи іншим методом нею скористалися, але випадок використання уже після смерті чоловіка - це для нас вперше, - сказала лікарка.

В Україні, де цю тему почали активно порушувати під час повномасштабного вторгнення, люди по-різному ставляться до посмертного батьківства. Дехто запитує, а чи справді чоловік хотів би бути батьком, і чи не буде важко цій дитині рости без батька.

- Дискусії навколо посмертного батьківства були і будуть, - каже лікарка Царук. - Але у нас сумління чисте. Вона каже, що подружжя приходило в їхній центр задовго до смерті чоловіка, і вони "дуже хотіли цю дитину".

- Чоловік казав, що може бути всяке, він дав нам нотаріальне доручення, а вона пообіцяла, що народить йому дитину, - розповідає лікарка.

За словами Ірини Царук, військовик за життя підписав всі необхідні договори про штучне запліднення.

- Він розумів, що звідти може не повернутися, - каже лікарка. - Тому ми для себе, своєю командою і адміністрацією вирішили, що з етичного боку буде правильно дати їй можливість мати дитинку від того чоловіка, від якого вона хотіла.

Акушер-гінеколог Рівненського перинатального центру Віктор Лесик, у якого Наталя висловила бажання народжувати, каже, що пологи пройшли за планом.

Він додав, що жінка дуже переживала і хотіла кесарів розтин, але він вмовив її на природні пологи. Замість чоловіка, каже лікар, на пологах із Наталею була подруга.

У пологовому кажуть, що Юрчик, названий на честь тата, схожий на нього "як дві краплі води, віддзеркалення свого тата-героя". За збігом обставин Наталя народила сина 20 травня 2025 року - рівно через рік після смерті батька.