Ішов у ТЦК сім кілометрів пішки, аби стати добровольцем
26-річний нацгвардієць з Рівненщини Вадим Мацков — боєць 14-ї бригади оперативного призначення "Червона Калина". У квітні 2023 року він отримав поранення правої ноги поблизу Білогорівки на Донеччині. Нині боєць лікується в обласному госпіталі ветеранів війни. У вільний час вивчає англійську та читає, а ще мріє стати айтівцем, повідомляє Суспільне.
До військкомату Вадим Мацков йшов сім кілометрів пішки, аби стати добровольцем. Він пригадав день, коли після 24 лютого 2022 року вступив до Національної гвардії України.
- Думав, як би ще когось знайомого загітувати, бо було страшно, якщо чесно. Я не служив і не знав, чого очікувати. На півдорозі я зупинив таксі, воно стояло просто посеред дороги і чекало замовлення. Просто посеред траси, тому я зрозумів, що це якийсь знак, - розповідає Вадим.
Чоловік родом із Білої Криниці. За освітою — клінічний психолог. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення повернувся із заробітків з Польщі. Вже тоді припускав, що російські війська не обмежаться окупацією частини Донецької та Луганської областей.
- Я дивився російську пропаганду. Десь за тиждень чи два у них імперські наративи почали проявлятися. Тобто вони у своїх ефірах почали розказувати, що потрібно відібрати Донецьку, Харківську й інші області. І після цього я зрозумів — буде війна, — зазначив нацгвардієць.
У січні 2023 року військовослужбовець приєднався до 14-ї бригади оперативного призначення "Червона Калина". Воював поблизу села Білогорівка Донецької області.
- Щоб вижити — найважливіше не нехтувати безпекою. Одного разу йшов я з товаришем по бензин та провізію, і по нас почав працювати вертоліт. Ані бронежилета, ані каски, ані аптечки, взагалі нічого не було — один автомат. Слава Богу, він промазав, десь за метри чотири прилетіло від нас, — розповів Вадим Мацков.
У квітні, внаслідок обстрілу російськими військами з протитанкового ракетного комплексу, нацгвардієць отримав поранення правої ноги.
- Почався ворожий обстріл. Перший "приліт" був десь за 300 метрів. Другий — за 100 метрів. У цей момент я почав думати, якщо у нас прилетить, то ми всі злетимо у повітря, бо дуже багато боєприпасів. І тільки я це подумав — наступної секунди уже летів у повітрі. Дуже хотілось пити і я відчував себе, як кебаб, бо загорнули мене у термоковдру, як шаурму зазвичай загортають у фольгу, — зазначив захисник.
Нині Вадим Мацков лікується в обласному госпіталі ветеранів війни. Після одужання хоче стати айтівцем, зараз вивчає англійську мову та читає різну літературу.
- Він встиг відвідати каністерапію, іпотерапію. Коли приїхала IT-компанія, яка пропонувала навчання з подальшим працевлаштуванням, він був одним із небагатьох, хто цим зацікавився. Хоча до того він до IT-технологій не мав стосунку. Я бачу, як він цілеспрямовано йде до своєї мети, — зауважила психологиня Тетяна Симко.
- Я ні про що не шкодую. Я зробив би у тих самих умовах усе те, що я зробив, — додав військовик.
