Гранатометник Андрій Антисухотний: «Служити серед своїх — легше»

Андрій Набухотний — 34-річний військовослужбовець із села Стрільськ, що на Сарненщині. Ще донедавна він працював водієм, але 5 січня 2024 року приєднався до лав ЗСУ. За рік служби Андрій опанував нову спеціальність, зустрів надійних товаришів і здобув бойових досвід.

Військовий шлях Андрія розпочався зі звичайного навчання піхоти. Згадує, що разом із ним підготовку проходило багато земляків. Зрозумівши, що служити серед знайомих легше, боєць підписав контракт і долучився до 60-го окремого батальйону сил ТрО «Поліські Вовки».

- У підрозділі багато знайомих, а біля своїх служити трохи простіше. Та й мотивації більше — ділиться боєць.

Андрій — гранатометник. Після місячного навчання він приєднався до побратимів на Куп’янському напрямку. Служба принесла бойовий досвід, але про деталі Андрій говорити не хоче. Каже лише, що за цей час знайшов нових друзів:

- Тут я знайшов товаришів, з якими не страшно йти на бойові, на яких можна покластися в будь-яких ситуаціях. На жаль, не всі з них повернулися з фронту…

Андрій теж зазнав поранення, але, попри це, продовжує службу в «Поліських вовках». На запитання про мотивацію відповідає просто:

- Вона є, але здоров’я вже не те. Війна виснажує, та боротися потрібно. Вибір служити чи ні — це справа кожного. Проте варто пам’ятати: Війни виграють не лише силою зброї, а й завдяки єдності, спільним зусиллям, стійкості духу та підтримці один одного. Кожен внесок — від солдата на передовій до волонтера чи лікаря в тилу — має значення. Спільна мета та взаємна підтримка здатні здолати найскладніші виклики.