Пише ікони та допомагає побратимам

Андрій Цимко народився та виріс у місті Рівне. З дитинства відвідував художню школу, а після її закінчення приступив до навчання іконопису.

В Одесу чоловік потрапив у 2020 році, коли вирішив долучитися до військової служби. Повномасштабну війну зустрів на Миколаївщині, там же продовжував займатися іконописом попри бойові дії та став помічником капелана. Нині ікони, написані Андрієм, можна знайти в різних містах України, пише Суспільне.

Підтримка родини

Іконопису Андрій Цимко навчався вже в Полтаві. За його словами, родина завжди підтримувала прагнення займатися саме цим.

- Особливо підтримала мама. Вона мене також надихала. І, я думаю, це був дуже важливий крок для того, щоб я далі цим продовжував займатися, — поділився він.

У 2020 році Андрій Цимко переїхав до Одеси. Там він почав проходити військову службу у Воєнно-морських силах ЗСУ, яка, за його словами, займала майже весь вільний час. Проте він все одно знаходив можливість займатися улюбленою справою: створював сакральні образи, писав нові ікони.

У 2022 році, коли розпочалася повномасштабна війна, військовослужбовець разом зі своїм підрозділом перебував у Миколаєві. Там вони продовжували виконувати службові завдання та тримати оборонні позиції. Андрій поділився, що той період став для нього найбільш складним, але не змусив покинути творчість.

"Допоможи мені вистояти в ці важкі часи"

Одним з важливих моментів, які пам’ятає Андрій Цимко, називає похід до одного з храмів Миколаєва. Він розповів, що на подвір’ї храму знайшов невеликий образ Богоматері, який вирішив забрати з собою та нині вважає оберегом.

- Я взяв його з собою і просто подумки так сказав: "Я тебе збережу. Допоможи мені вистояти в ці важкі часи". І цей образ до цих пір залишається зі мною. Де б я не був, — додав він.

Кораблетроща біля Зміїного

Під час перебування на кораблі біля острова Зміїного, Андрій та його побратими попали у великий шторм. Великі хвилі та вітер спричинили поломки, тому судно почало тонути. За словами Андрія, і тут сталося диво:

- Сталося так, що в мене на кораблі лише в одного був мобільний зв'язок І люди цим були дуже вражені. Це допомогло нам зв'язуватися з командованням та говорити про перебіг подій, — додав військовослужбовець.

Творчість в умовах війни

Зараз Андрій Цимко продовжує військову службу. Нині обіймає посаду помічника військового капелана. Він розповів, що завжди намагається продовжувати займатися улюбленою справою — шукає час та можливість писати ікони, проводити виставки з ними.

- Я хочу, щоб ікона стала маленьким провідником, щоб я зміг людям більше донести сакральну творчість. Особливо для молоді, особливо для ветеранів і тих людей, які зараз тримають все. Головне, щоб настав мир і ми могли вже в мирній державі створювати, — поділився іконописець.

Він наголосив — завжди потрібно вірити в диво, і тоді воно обов’язково станеться:

- Деякі люди не вірять в чудеса, не вірять у ці речі, але їх просто треба бачити, і вони є.