Чоловік і старший син — поранені, молодший син — на фронті
У родині Марчуків із з Мирогощі Другої на Дубенщині троє чоловіків одночасно служили — батько та двоє синів. Дружина та мама Інна Марчук розповіла про період, коли щодня чекала на зв’язок з ними і стежила за їхньою службою. Спочатку важке поранення отримав чоловік, а згодом — старший син, жінка доглядала їх обох. Попри пережите, родина продовжує відновлення й планує майбутнє, пише Суспільне.
Першим до ЗСУ долучився чоловік. Після початку повномасштабного вторгнення він разом із молодшим сином Романом повернувся в Україну з-за кордону.
- Віталій сказав, що не може спокійно працювати за кордоном, коли Україну йдуть захищати діти. Він був ракетником, але його перекваліфікували на танкіста. Він навчився — і поставили його командиром танка. І сини пішли за татом, не захотіли сидіти вдома. Менший, на той момент 19-річний, взагалі пішов тишком-нишком, лише потім поставив перед фактом, — поділилася Інна Марчук.
Жінка пригадала період, коли всі троє були на передових позиціях:
- Це були такі відчуття, що вам не передати. Це був стрес, переживала, було дуже важко. Зранку мені мали всі віддзвонитися, відписатися, що в них все добре. Я взагалі не знаю, як я це все пережила зі своїми трьома хлопцями. Мабуть, допомогли втриматися двоє молодших дітей: 10-річна Софійка і 12-річний Ярославчик.
У жовтні 2024 року Віталій Марчук отримав тяжке поранення. Зі слів дружини, машина, в якій він їхав з командиром, підірвалася на мінному полі.
- Найбільший удар прийшовся на місце, де був мій чоловік. Його евакуювали, але поранення були критичними: спочатку ампутували стопу, а згодом — вище коліна. Лікарі давали 2–3% на життя. Коли відправляли його з Дніпра, лікар, який його приймав, здивувався, що він живий, бо ніхто не думав, що він виживе,— додала Інна Марчук.
Окрім ампутації лівої ноги, за інформацією дружини, у Віталія від поранення чимало інших наслідків.
- За одним оком лишилося п’ять осколків, робили операцію, міняли кришталика. Інше око теж пошкоджене, треба робити операцію. Права нога була поламана, він переніс на неї 14 операцій. Добре, що нам траплялися хороші лікарі — і ми врятували ту ногу, - розповідає жінка.
Відразу за Віталієм складне поранення отримав і старший син Назар. Деякий час чоловік і син перебували в одній палаті в лікарні у Львові. - І їм було дуже важко, і мені було важко, бо доглядала за двома лежачими одночасно, — зазначила Інна Марчук.
Тепер Віталій проходить протезування у Львові. Коли відновлювався вдома, почав втілювати свої плани, розповіла дружина:
- У нього була мрія купити трактор. Він його купив, любить працювати на землі. Казав, що коли їздить, то не відчуває, що у нього немає ноги. У його планах — шукати роботу, йти працювати, не сидіти, склавши руки, рухатися вперед. Старший син пересувається на милицях та продовжує лікування.
Молодший виконує завдання з розмінування на Харківщині.
Інна Марчук додала, що сила їхньої родини — у згуртованості та підтримці один одного. Вони впевнені, що, попри всі негаразди, у них все буде добре.
