"Його було неможливо зупинити"
Військовик Олександр Лукашець двічі був на війні. Спершу як поліцейський у 2019 році, вдруге — як доброволець 14-ї бригади Збройних сил України під час повномасштабного вторгнення. Чоловік тримав оборону на Луганщині та Харківщині.
У 2023 році через стан здоров'я його демобілізували, і він повернувся до виконання обов’язків голови Деражненської громади. За рік чиновник відкрив відділ з питань ветеранської політики, організував у громаді волонтерську роботу та продовжує підтримувати побратимів, які воюють на передовій.
Свою історію чоловік розповів Суспільному.
Вперше Олександр Лукашець побував на війні у 2019 році у складі підрозділу патрульної поліції. Пізніше вирішив стати головою Деражненської громади, яку раніше очолював його батько. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він відмовився від броні та добровольцем пішов вдруге на війну.
- Ми із друзями розуміли, що буде війна і домовились, якщо починається "двіжуха" — ми йдемо воювати, — зазначив чоловік.
Секретар Деражненської ради Наталія Бойко розповіла, як відреагувала, коли дізналась що Олександр Лукашець йде на фронт.
- Його було неможливо зупинити, щось роз'яснити та поговорити. Я лише побачила його очі, погляд і зрозуміла, що ми маємо його підтримати. Ми всі хвилювалися за нього, але розуміли, що він потрібен саме та, - каже Наталія.
Спочатку чоловік служив на Рівненщині. Потім став командиром кулеметного взводу 14 окремої механізованої бригади. Його побратим Юрій Заблоцький розповів, що вони разом обороняли Донеччину та Харківщину:
- Він знав, як підняти дух підрозділу. Всі знали, якщо йде Лукашець, значить, там все буде добре. Був сильний обстріл і був смертельно поранений наш побратим. Ми виносили його разом, він допомагав. Тобто, він керував його евакуацією.
Побратим Олександра Лукашця Олександр Крупеня поділився спогадами про чоловіка під час служби:
- Можна сказати, що він був не як командир, а як побратим. З нами на штурми ходив і зачистки. Він не сидів десь там, а завжди був з нами поруч.
Олександр Лукашець пригадав, як восени 2022 року він разом із побратимами звільняв окуповані села на Харківщині.
- Там було маленьке село, але люди, справді, зі сльозами на очах зустрічали наших військовиків. І ти розумієш, що це не даремно, - розповідає Олександр.
У 2023 році через стан здоров’я чоловіка демобілізували. Він зауважив, що спочатку було важко адаптуватись до цивільного життя.
- Я пам'ятаю, що мені здавалось, що дуже багато вільного часу. Потім робоча рутина затягує і ти розумієш, що вільної хвилини немає, — поділився голова Деражненської громади.
Через рік після повернення з фронту Олександр Лукашець відкрив у своїй громаді відділ з питань ветеранської політики:
- Громада — це частинка держави. Я хочу бачити її успішною і сильною. З хорошими дорогами, інфраструктурою, з приростом народжуваності, з робочими місцями. Хочу бачити її потужною. У нас зараз історичний шанс, і я впевнений, що ми його використаємо.
За його словами, в громаді постійно організовують збори на придбання амуніції, озброєння та автомобілів на фронт.
