Як директорка ліцею стала офіцером ЗСУ
Любов Михайлівна – лейтенант, офіцер групи з’ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень 22 Окремої механізованої Миколаївської бригади ОК “Захід” Сухопутних військ ЗСУ. А вдома на неї чекає педагогічний колектив і учні одного з ліцеїв, де вона успішно працювала директоркою та досі залишається серцем і душею колективу.
Усе своє життя Любов Михайлівна присвятила педагогічній діяльності. Для неї школа – це другий дім, а діти — частина великої педагогічної родини. Але війна змінила долі всіх українців, і її долю – також:
- Я завжди вважала, що вчитель – це не просто професія, а служіння. Сьогодні я служу своїй країні в іншій формі, але з тією ж вірою й відданістю.
Як повідомляє відділ комунікацій 22 ОМБр, із перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів педагогічний колектив, очолюваний Любов’ю Михайлівною, робив усе можливе, щоб підтримати Збройні Сили України. До війська пішов і її син. А у жовтні 2022 року й вона сама вирішила стати до лав оборонців.
На службі Любов Михайлівна зберігає не лише силу, а й властивий їй оптимізм та педагогічний гумор. Вона не раз порівнює будні на службі зі своїм багаторічним досвідом у школі:
- Якщо чесно, з дітьми легше. Діти слухняніші, з ними можна домовитись. А от із чоловіками на військовій службі треба шукати компроміси. Це як клас, тільки дуже дорослий і дуже впертий... Все життя я навчала, пояснювала, підтримувала – це вже частина мене. Десь підказати, десь направити, десь просто вислухати… Це й на службі працює.
Професійний шлях Любові Михайлівни вражає багатогранністю: вона має дві вищі освіти – вчителя початкових класів і психології, а також цивільного юриста з правом викладання історії та правознавства. Навчалася у Миколаївському педагогічному університеті та Національному університеті “Одеська юридична академія”. У майбутньому вона планує повернутися до улюбленої справи – педагогічної праці в ліцеї:
- Після Перемоги я обов’язково повернуся до дітей. Це моя стихія, моє життя. Я хочу знову бачити їхні очі, чути їхній сміх і знати, що вони ростуть у мирі.
Попри військову службу, яка накладає свій відбиток на її життя, Любов Михайлівна зізнається, що дуже сумує за своїм колективом та учнями. Захищаючи державу в складі бойової бригади, вона говорить:
- Я дякую вчителям, які сьогодні продовжують працювати в ліцеї, невтомно виховуючи наше майбутнє – наших дітей. Адже діти – це найдорожче, найбільше багатство нашої країни.
А ще лейтенант вдячна тим учителям, які не ховаються за бронюванням, а також стоять на захисті Батьківщини. Збройні Сили України – це не лише окопи. Це – сотні спеціальностей і десятки найрізноманітніших посад. У 22 ОМБр кожен має змогу обрати шлях, який відповідає його навичкам, характеру та досвіду.
Не бійтеся змінювати життя!
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій ОК “Захід” Сухопутних військ ЗСУ.
Фото відділення комунікацій 22 ОМБр та з особистого архіву Любові Михайлівни.
