"Я все одно пішов би на фронт"
Серед звільнених з російського полону 4 липня цього року був 66-річний парамедик Юрій Яков’юк із Клевані, який три роки провів у неволі. Додому він повернувся лише зараз: відновлював своє здоров’я у медзакладі разом з іншими військовополоненими, пише Суспільне.
У Клевані Юрія Яков’юка рідні та односельці зустрічали з квітами. Вони плакали від радості, дякували йому і скандували "Слава герою!".
Колишній військовополонений парамедик зізнався, що не очікував такої кількості людей.
- Прийшли мене зустріти люди, які знають мене і, мабуть, ті, які й не знають. Щиро дякую всім! Те, що довелось мені витерпіти, розповідати не буду — не всі зрозуміють. Було важко, було складно, але по-іншому я не міг. У мене 1 березня 2022 року мала закінчуватись ротація, просто не вистачило чотири дні, щоб повернутись додому. Але я не жалкую, що це зробив, тому що не був би я в Маріуполі, я все одно пішов би на фронт, - сказав парамедик.
До війська Юрій Яков’юк добровольцем долучився ще у 2014 році, був парамедиком у 3-му окремому батальйоні "Волинь" та 5-му окремому батальйоні Української добровольчої армії. А потім був Маріуполь, де і потрапив у полон навесні 2022 року. Він рятував поранених бійців в оточеному ворогом місті.
Про свого героя-односельця розповів сусід Олег, який також прийшов зустріти його разом з громадою. Каже, що знає Юрія ще з дитинства — разом вони грали у футбол, ходили у ліс.
- Юра одразу пішов добровольцем у ДУК, "Правий Сектор". Потім, через деякий час, у "Госпітальєри". Ми навіть якось приїжджали до нього, а потім довідались, що Юра потрапив з "Азовсталі" у полон разом з усіма нашими героями. Молились за його здоров'я, за життя, щоб живий повернувся. Дякую Богові, що так і сталося. Бог почув наші молитви, - каже Олег.
До розмови долучилась і сусідка Галина. Вона пригадала, як Юрій займався з її дітьми туризмом.
- Дуже любив дітей. До нього наші хлопчики, зокрема, мій старший син, ходили у туристичний гурток. Юрій - справжній патріот. Він живе Україною. Щоб нам отут не пережити те, що переживають хлопці там, він пережив це. Ми маємо цінувати своїх героїв, тому що вони пройшли таке пекло, що краще нам і не знати, - додає жінка.
Колега Юрія Яков'юка Оксана зазначила, що працювала з ним в позашкільній освіті, в районному будинку школяра: - Просто радість, що Юрій повернувся. Вже ми стільки часу не бачились. Просто щемливо до сліз. Він працював у нас керівником туристичного гуртка і ще тоді займався національно-патріотичним вихованням учнівської молоді. Ми знаємо його як хорошу, добру, чуйну, надійну людину.
