Науковці опублікували дослідження Немирівського скіфського городища, що на Вінниччині
Директор державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України Дослідник Антон Корвін-Піотровський спробував популяризувати скифське городище у Немирові на Вінниччині, як найзахідніше з усіх відомих, що пов’язані з цим загадковим народом та державою.
Вінниччині, як найзахідніше з усіх відомих, що пов’язані з цим загадковим народом та державою. Більшість раритетів з «немирівських валів» нині знаходиться в Ермітажі (Санкт-Петербург), але залишки кажуть про те, тут є ще що вивчати. До речі, за думкою іншого дослідника Тараса Дишканта, саме на цьому місці розташовувалася легендарна «столиці» Скіфії Кардес.
«Двадцять шість століть тому тут жили люди, яких Геродот називав скіфами-орачами. Історія не зберегла їхні імена, однак укріплення, збудовані ними, приголомшують нас дотепер», — розповідає Антон Корвін-Піотровський.
Він зазначає, що обіймаючи площу понад 120 гектарів, городище мало надзвичайно потужну систему захисту – зовнішнє та внутрішнє укріплення. Ззовні його захищали рів та земляний вал. Уявіть їх первісні розміри, якщо сьогодні висота валу місцями сягає 9-ти метрів, а глибина рову – 6-ти. У центрі городища, на березі річки Мирки, що ділить його навпіл, знаходиться внутрішнє укріплення. Це так зване Замчисько, яке займає десяту частину площі комплексу і також оточене валом і ровом, хоч і скромнішими за розмірами.
Серед 10 великих скіфських городищ українського лісостепу, Немирівське є найзахіднішим, займаючи надзвичайно вигідне транзитне положення між Подніпров’ям, Північним Причорномор’ям та Карпато-Дунайським регіоном. Перші археологічні дослідження на Немирівському городищі пов’язані з ім’ям українського археолога Сергія Гамченка, який працював тут у 1909-10 роках. В середині ХХ століття масштабні роботи на пам’ятці проведено ленінградською експедицією під керівництвом археолога Михайла Артамонова. Тож більшість знахідок потрапили до Ермітажу, де сьогодні вони, на жаль, і знаходяться, як тисячі інших археологічних колекцій, вивезених до Російських музеїв за часів імперії та радянської влади.
Дослідження показали, що територія городища вперше була заселена ще в енеолітичний час, племенами трипільської культури, щоправда захисних укріплень тоді не існувало. Вони були зведені у ранньому залізному віці – в VII – на початку VI ст. до н.е. Тільки внутрішнє укріплення городища мало постійних мешканців.
Уся територія, оточена зовнішнім валом, використовувалась як прихисток для населення навколишніх поселень та їх худоби у часи військової небезпеки. На території «Замчиська» простежується насичений культурний шар. Тут були виявлені житлові споруди, зольник та господарські ями, багаті на знахідки ранньоскіфської культури.
Тут уперше на Поділлі була знайдена давньогрецька кераміка, регулярне постачання якої розпочалось у середині VІІ ст. до н.е. Це свідчить про інтенсивні контакти місцевого населення з античним світом із самого початку грецької колонізації Північного Причорномор’я.
Немирівське городище виникло як центр короткочасного політичного утворення, і з незрозумілих поки причин, у середині VI ст. до н.е. життя на городищі переривається. Та порожнім воно було недовго, адже заселялося згодом у римський час носіями черняхівської культури, а ще пізніше давньоруським населенням.
На відміну від Антона Корвіна-Піотровського, інший дослідник Тарас Дишкант впевнений, що саме тут була столиця Ранньої Скіфії, можливо мала назву «Кардес» (серце корінь) за Гелланіком. Пізніше життя скіфське перебралося ближче до Чорного моря і тому скіфи залишили це городище, та й стали вони непереможними тоді і потреби в городищі в них тоді вже не було…
На чому спирається ця версія? На праці Гекатея Мілетського (кін. 6 – поч. 5 ст. до н. е.). Це грецький політичний діяч і письменник, автор «Землеопису», де вперше надано докладну характеристику Скіфії. Очевидно, від земляків з Мілету Гекатей одержав відомості про Скіфію і наніс їх на одну з найдавніших європейських карт.
На жаль, «Землеопис» відомий за згадками й цитатами у пізніших авторів. У фрагментах згадується грецька колонії у Криму Керкінітіда (на місмці Євпаторії), невідомі за іншими джерелами скіфські племена міргетів, ісепів, едів, а також місто Кардес. Воно могло бути одним з перших центрів країни.
