Наскільки ви фанат кіно, та до чого тут Росія та День перемоги? Трішки капель історії “розворушать память”
Дружба - як дзеркало: розіб'єш, не складеш. .І з кожним новим днем ми розуміємо це ще краще, а саме - наскільки вона міцна, рівно на стільки ж вона й крихка. Що це означає та як відобразилося на стосунках України та Росії? Хто приклав свої руки до розв'язання Другої Світової війни та яку роль у цьому відіграла Сталінська Росія? Мирні угоди, договори, хто ж їх постійно порушує незважаючи на інших та думаючи лише про себе,свій авторитет? Спробуємо розібратися..
Сталінська Росія та Друга Світова війна, чи все ми про її знаємо?
Відносини країнами були напруженими ще з часу розпаду Радянського союзу. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися, із деяких важливих питань: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений “Великий договір 1997” за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала чинні кордони України. Стосовно півострова Крим, проблему вирішили лише тоді, коли, Росія погодилася на те, щоб Крим залишився у складі України, зберігаючи при цьому автономний статус. Складається враження, що хитрі плани назрівали ще тоді в головах керівників, виношувалися протягом років, та очікували підходящого моменту, щоб вразити всіх своєю геніальністю. Які б угоди чи домовленості не були укладені, російська сторона завжди знаходила таке, щоб можна було порушити або внести корективи на свою користь. До прикладу договір про ненапад, відомий також як Пакт Молотова-Ріббентропа (за прізвищами підписантів) який уклали понад 80 років тому, 23 серпня, 1939 року Німеччина та Радянський союз. У таємному додатку до угоди сторони домовилися про розподіл сфер впливу у Східній Європі. Цей договір став прологом до Другої світової війни, яка почалася через тиждень після його підписання. Є свідчення, що Молотов підписавши його, так би мовити розв'язав руки Німеччині, і тоді буквально через тиждень розпочався наступ військ Гітлера.
«Вважається, що пакт Молотова-Ріббентропа надав свободу дій Німеччині розпочати війну. Однак ми можемо відзначити, що така свобода дії надана була не тільки Німеччині, але і Радянському Союзу, і обидві сторони, як свідчить історія, цю можливість використали, – зазначає Інесіс Фелдманіс. Після цього Гітлер вирішив – перший напад буде здійснено на Польщу. Однак зробити це без допомоги союзників було нелегко.Німецькі дипломати після невдачі в Італії та Японії, лідери яких відмовилися на той момент надати Німеччині допомогу у цьому питанні, залишили Гітлеру останній шанс – покращити відносини з Радянським союзом.
Зокрема за судженнями історика, якщо посилатися на документи які вона бачила,ідею підписати цей протокол належала радянській стороні. Вимогу висунув Молотов 19серпня 1939 року в розмові з послом Німеччини в СРСР Фрідріхом Вернером фон дер Шуленбурґом. Для Сталіна ця дата була не менше важливою та значущою, адже саме тоді відбулося засідання Політбюро де він виступив зі своєю відомою промовою. Та практично саме тоді Сталін уже розробив сценарій Другої Світової війни. У варіанті промови, що відомий нам і історикам Сталін наголосив «якщо ми укладемо угоду з британцями та французами – війни не буде, а якщо з німцями, то одразу буде війна. Для нас складеться сприятлива ситуація, оскільки з’явиться можливість отримати половину Польщі та більшу частину території Балтійських держав». Все йшло як по маслу, то чому б не почати діяти..
Зокрема, і на сьогоднішній день, Кремль використовує Смоленську катастрофу (2010) у своїх політичних цілях. Саме він є він є співучасником катастрофи. Використання катастрофи 10-річної давності є свідченням підступності, халатності та холодного розрахунку. Що є не досить приємно у стосунках між державами.
Радянсько - фінська війна та що в ній такого особливого?
Про радянсько-фінську війну 1939-1940 рр. в колишньому СРСР не говорили з багатьох причин. Однією з причин є те, що війна з Фінляндією була безпосереднім наслідком пакту Молотова-Ріббентропа, який зруйнував останні гальма в розв'язанні війни. Складається так, що Радянсько-фінська війна була невід’ємною частиною початкового етапу Другої світової війни. Якщо розділ Польщі, радянська пропаганда подавала як визволення західних українських і білоруських земель, то у випадку з Фінляндією пристойного аргументу не знайшлося. СРСР виступив у цій війні відвертим агресором, за що був виключений з Ліги Націй у грудні 1939 р. І нарешті, не любили говорити тому, що війна призвела до величезних втрат з радянського боку та в свою чергу, продемонструвала згуртованість фінського суспільства в захисті національного суверенітету.
І от уже наприкінці листопада 1939 р. на радянсько-фінському кордоні відбулося декілька провокацій: «невідомі » обстріляли радянські прикордонні частини. Внаслідок обстрілу, ніби то, загинуло кілька радянських солдатів. Ці інциденти стали приводом для початку війни. 29 листопада уряд СРСР розірвав договір про ненапад з Фінляндією, а наступного дня о 8-й годині ранку радянська армія перейшла в наступ.
І виходить, що знову Радянський уряд першим здійснив напад. Можна додати ще один приклад Польщі, де 17 вересня 1939 року Й. Сталін, вірний своїм домовленостям з Третім Рейхом, повідомив німецького посла В. Шуленбурга у Москві про початок військових дій проти Польщі. В повідомленні зазначалося, що «Радянський Союз вважає своїм обов’язком втрутитися для захисту своїх українських і білоруських братів».
Чому Україна не святкує день Перемоги, а для Росії це найсвятіший день у році?
Щодо питань які стосуються Дня перемоги розгортається багато суперечок та дискусій. Через спалах коронавірусної хвороби масові заходи скасували по всьому світу, перенесли важливі події, матчі, святкування або ж перейли в режим онлайн де це є технічно можливо. Ніхто не в захваті від такої ситуації адже вона внесла значні корективи в плани кожної людини, в когось навіть абсолютно змінила життя. Україна відзначала День перемоги як у радянські роки так і за часів незалежної України.Протягом років, цього дня відбуваються різні урочистості та паради. Але впродовж останніх декількох років це свято відзначається не так пишно. А саме в європейському дусі пам’яті та примирення, оскільки понад 10 мільйонів українців поклали свої життя упродовж найжахливішої трагедії XX століття. Не один рік, уже про трагічні події Другої світової згадують як 8-го, у День пам'яті та примирення, так і 9 травня, у День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Також цей день і по сьогоднішній день залишається державним вихідним. Зокрема, радять використовувати термін "Друга світова війна" замість радянського "Велика вітчизняна війна", а символом пам’яті є червоний мак і під час вшанування пам'яті полеглих не рекомендують використовувати радянську символіку.
А от Росія так не вважає, святкування Дня перемоги дня них одне із найбільших подій у році в цілому. Цьогоріч святкувати День перемоги будуть 9 травня. “Приближается 9 Мая – праздник, который для нашей страны, для каждой российской семьи был, есть и будет святым, самым главным. Дата 9 Мая для нас святая, и жизнь каждого человека бесценна. Он с нами навсегда. Саму эту дату невозможно ни отменить, ни перенести. Мы и не будем этого делать.Мы заставим отступить угрозу, с которой столкнулись сегодня” - президент Росії Володимир Путін. Отож, попри пандемію і тисячі хворих - святкування обов'язково відбудеться.
А, можливо, все-таки Україні також варто святкувати День Перемоги?
Всі ми знаємо, з офіційних джерел, що першими свої знамена на Рейстарг поставили росіянин та грузин, бо вони є сфотографовані під час цього, саме тоді завданням було сфотографувати першого,хто це зробить. Мало кому відомо, але на початку 21 століття дослідники почали піднімати архіви. Думка та знання з історії звісно мають право на життя але є ще одна версія яка має право жити, саме, що у версіях Рейстарху озвучено як мінімум 6 прізвищ учасників штурму,які спочатку прикріпили прапор на одну із колон, потім - на фронтон, а потім уже на купол. Зокрема, до людей які вибралися на дах був ще молодий комісар киянин Олексій Ковальов. Відповідно була зроблена фотографія Євгеном Халдеем з червоним прапором де Олексій Ковальов також присутній на штурмі. За словами його жінки Любові Ковальової, коли відправили листа для присвоєння нагород Жукову то його викреслили, а залишили лише Єгорова та Кантрія. Можливо через особливе відношення до комісарів, але чому насправді, не знають і досі. Тай фото яке було зроблене першим, тогочасна влада не прийняла його спочатку, запевняючи, що на фото не той ,що потрібен, там має бути росіянин та грузин. Ймовірно, існує ще багато для нас невідомих версій розгортання подій у той чи інший проміжок часу, але ми знаємо лише стільки, скільки нам дозволяють знати..Архівні матеріали завжди мають багато цікавого але нам без дослідників цього не дізнатися...Якщо це дійсно так, то можливо варто переглянути святкування Дня Перемоги в нас в країні, хоча нинішня позиція щодо дня примирення та пам'яті, має і своє право на визнання..
Як Російська влада влаштовує масові провокації, та для чого їй це потрібно?
Ні для кого не секрет, що Російська влада будь якими способами намагається впливати на події в Україні, починаючи від ухвалення законів та, безпосередньо, ситуацією на тимчасово окупованих територія на Сході країни.
Сумно усвідомлювати, що Кремль визнає Анексію Криму, а ще сумніше від подій які там відбуваються, а також за кримськотатарський народ.
Хоча спочатку, коли починалося із захоплення півострова Крим, то російська сторона заперечувала всі дії та докази участі у захопленні. Але пізніше, Володимир Путін про це почав говорити особисто на зустрічах зі ЗМІ. Можливо Анексія Криму стала ключовим початком успішної президентської передвиборчої кампанії. Рейтинг, визнання та голоси - саме те, що було потрібно.
Час іде але нічого не змінюється, особливо досить поширеним стає явище фейкової інформації зі сторони Росії та різноманітних провокацій,як на території Криму так і України та сусідських країн Європи.. Вплив Росії на Україну - це своєрідний айсберг, більшу частину якого не видно, можливо,що вплив здійснюється через інші країни, які самі цього не підозрюють.
Це стосується як і мови так і інформаційного простору. В інформаційному полі РФ працює як напряму – через власні інформаційні ресурси, так і опосередковано – через українські та європейські інформаційні канали, поширюючи власні наративи. При цьому, все більше відмічається їх перехід на використання української мови. З часу окупації Криму Росія активно діє на міжнародній арені в напрямі легітимізації незаконної анексії Криму, і ці зусилля лише подвоїлися після рішення Міжнародного суду ООН від квітня 2017 року. Як стверджує доктор юридичних наук і колишній постійний представник Президента України в АРК Бабін, росіяни йдуть саме цим шляхом: з одного боку – імітують наявність якихось структур, які представлять кримськотатарський народ, а з іншого боку – на міжнародній арені просувають концепцію щодо того, що кримськотатарський народ нібито підтримує анексію Криму Росією. "У них є чітке завдання – легітимізація так званого "возз’єднання Криму з Росією". І таким колаборантам росіяни приділяють ключову роль, адже кримськотатарське питання сьогодні на слуху в багатьох міжнародних організаціях" - говорять ЗМІ. Відомо, що під час і відразу після окупації Росія намагалася схилити на свій бік членів Меджлісу як представницько-виконавчого органу кримськотатарського народу та Курултаю як вищого представницького органу кримських татар. Коли ж стало зрозуміло, що нічого не вийде, росіяни назвали Меджліс "екстремістською організацією" та у вересні 2016 року заборонили його, тим самим порушивши колективне право кримських татар на управління представницькими інституціями. Також, ще один яскравий приклад: на окупований півострів приїжджають "фейкові" міжнародні делегації, а за кордоном за кожної зручної нагоди – на двосторонніх зустрічах чи міжнародних форумах – Росія намагається висунути своїх маріонеткових колаборантів із Криму. І ті вже брехливо розказують про "возз’єднання Криму із РФ" – як було погано при Україні, як вона утискає меншини, який поганий та не впливовий Меджліс, а от Росія – "рай на землі", і взагалі, мовляв, нарешті зажили.
Зважаючи на події які відбуваються кожного дня, великим плином подій ми всього не помічаємо, саме того,що варте уваги. Нас оточують різні люди,наша влада,сусідська, яка без втручання в щось жити не може, від неї можна очікувати будь - чого. Найголовніше, ви будете думати, що це американський фільм з добре продуманим сценарієм, з великою кількістю різних спецефектів та сюжетних ліній, але ні, це не американський...а свідомий… російський...
Наталія Бурченя