Міг виїхати за кордон, але став добровольцем

Рівнянин Олег із позивним Шелеп мав можливість виїхати за кордон, але натомість взяв до рук зброю, щоб захищати країну.

Історію бійця розповіли у 104-й бригаді тероборони ЗСУ Рівненщини.

- Почав заходити до військкомату, записувався у черги, бо вони були великі. Зідзвонювався з друзями, радились, що робити. За кілька днів саме друзі й запропонували йти в 56-й батальйон. Зібрав речі, родині сказав, що йду, бо інакше не можу, і так почалася служба, – пригадує перші дні повномасштабного вторгнення військовослужбовець.

Почав свій шлях Олег солдатом-стрільцем, Потім дослужився до посади головного сержанта взводу і невдовзі став командиром взводу. Перший бойовий досвід разом із побратимами отримав на Донеччині, потім була Херсонщина, а далі – Харківщина. Кожен з цих напрямків був складним, і на кожному з них доводилося долати неймовірні труднощі.

Бойові виходи, евакуація побратимів, втрати. За ці роки відбулося багато всього. Військовослужбовець каже: воно залишило свій відбиток. Але найважче – це розлука з рідними та не бачити, як росте дитина.

- Їй зараз 8 років. І хочеться бути поруч, дивитися, як вона росте, виховати хорошою людиною. Спілкуватись телефоном – це зовсім не те, - каже Олег.

Однак Шелеп тут саме задля дитини та її майбутнього, щоб вона росла у вільному світі.

Зараз він, як інструктор, передає свій досвід іншим військовослужбовцям 104-ї бригади. Допомагає їм відточувати навички поводження зі зброєю та ставати ефективними воїнами, які в потрібний момент знатимуть, що робити.

- Нині кожен українець повинен робити свій внесок у перемогу. А ще кожен повинен розуміти, що країна починається з нього самого, і змінювати її потрібно починаючи з себе, – переконаний Олег.

Попри всі випробування, чоловік складає плани на майбутнє.

- Після війни хочу відкрити власну справу. З побратимами-ветеранами, бо я в них впевнений і знаю, що на них можна покластися в будь-якій ситуації, – ділиться воїн.